Дошкільний навчальний заклад №8 "Зірочка" комбінованого типу м.Мелітополь

Широкоград Лариса Володимирівна,

вчитель-логопед, спеціаліст вищої категорії.

Що таке логопедія.

Логопедія - наука про порушення розвитку мовлення, його подолання і запобігання йому засобами спеціального корекційного навчання і виховання.У перекладі з грецької воно означає "виховання мовлення" і є одним із розділів корекційної педагогіки. Предметом логопедії є вивчення закономірностей навчання і вихованяя осіб з порушеннями мовлення і пов'язаними з ними відхиленнями в психічному розвитку. Психологічною основою методик корекції порушення мовлення у дітей є теорія мовлення і мовленнєвої діяльності, що реалізується в її основних видах: слухання, говоріння, читання, письмо. Ці види мовленнєвої діяльності є основними для взаємодії людей у процесі вербального спілкування.Мовлення посідає центральне місце в процесі психічного розвитку дитини і внутрішньо пов'язане з розвитком мислення й усвідомленням загалом.У процесі мовленнєвого дослідження у дитини, що нормально розвивається, формується мовленнєва ( лінгвістична ) здатність.У разі відхилення мовленнєвого розвитку від норми монологічне мовлення порушується більшою мірою, ніж діалогічне. Нерозвинення усного мовлення зазвичай призводить до порушення писемного мовлення різної складності.У психічному розвитку дитини мовлення має велике значення, виконуючи комунікативну, збагачувальну і регулювальну функції.Відхилення в розвитку мовлення позначаються на формуванні всього психічного життя дитини. Вони ускладнюють спілкування з оточенням, нерідко перешкоджають правильному формуванню пізнавальних процесів, впливають на емоційно-вольову сферу.Принцип аналізу мовленнєвих порушень застосовують для своєчасного виявлення ускладнень у формуванні тих або інших сторін мовлення.Раннє розпізнавання можливих відхилень як в усному, так і в подальшому писемному мовленні дає змогу запобігти їм за допомогою педагогічних ( логопедичних ) прийомів.

Напрямки роботи вчителя - логопеда

Головним завданням діяльності вчителя-логопеда є планування і здійснення навчально-корекційної роботи з вихованцями які мають недоліки мовленнєвого розвитку.

1. Діагностичний напрямок

Діагностична робота вчителя-логопеда є складовою частиною комплексного вивчення дитини. Висновки логопедичного обстеження обов'язково співвідносяться з психологічними, лікарськими, педагогічними спостереженнями.

2. Корекційний напрямок

Корекційна направленість роботи вчителя-логопеда являє собою систему корекційного впливу на мовну та навчально-пізнавальну діяльність дитини із мовленнєвими вадами. В залежності від структури мовного дефекта та ступеню його прояву будується змістовний напрямок корекційної роботи.

3. Аналітичний напрямок

Аналітичний напрямок передбачає аналіз впливу корекційної роботи на мовленнєвий розвиток логопата, та його оцінку, забезпечення взаємодії між фахівцями.

4. Консультативно-просвітницький та превентивний напрямок

Консультативно-просвітницький напрямок роботи вчителя-логопеда проводиться для надання допомоги батькам, вчителям і адміністрації шкіл з питань усунення існуючих мовленнєвих недоліків учнів-логопатів та попередження вторинних порушень (читання та письма), які заважають учню повноцінно опанувати учбовим матеріалом в межах шкільної програми навчання.

5. Організацйно-методичний напрямок

Цей аспект діяльності вчителя-логопеда складається з підготовки та участі в міських ПМПК, шкільних педагогічних комісіях, методичних об'єднаннях, педагогічних нарадах, оформленні документації

Головною метою логопедичної допомоги є забезпечення навчання, виховання та розвитку дітей з вадами мовлення, а також попередження мовленнєвих порушень та неуспішності у школі. Вчитель-логопед працює з дітьми за Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку "Дитина в дошкільні роки"

У логопедичній групі для дітей з порушенням мовлення проводиться спеціально організоване корегуюче навчання та виховання, що забезпечує більш повну реалізацію адаптивних та компенсаторних можливостей дітей, визначаючи характер вад вимови, виділяють чотири основні види:

- спотворення вимови;

- відсутність звуків;

- заміна звуків;

- плутанина звуків.

Залежно від того, які артикуляційні ознаки фонем порушені у вимові, добирають і методичні прийоми корекції цих вад.

Рівень підготовки дітей з порушенням мовлення до школи зумовлений двома провідними чинниками: станом сформованості мови і загальним рівнем психологічного розвитку. Сукупністьнаявних відхилень у формуванні фонетико-фонематичних і лексико-граматичних засобів мови, а також недорозвинення основних психічних процесів і рухливої сфери обгрунтовує необхідність спеціального навчання дітей.

Діти, які не пройшли корекційне навчання в дошкільному віці надалі відчувають значні труднощі під час засвоєння шкільної програми в повному обсязі та необхідному темпі. Саме тому правильна, ефективна організація корекційного впливу в дошкільному віці має провідне значення при підготовці до школи дітей.

Даний підхід до проблеми корекційного навчання дітей базується на застосуванні комплексного методу і включає в себе такі головні напрямки:

• Організацію та здійснення корекції мовленнєвої діяльності з урахуванням двох напрямків: усунення дефектів звуковимови і фонематичного сприйняття та паралельний розвиток в цілому;
• Структурна систематизація матеріалу та усвідомлених знань, умінь і навичок;
• Розвиток і корекція пізнавальних процесів шляхом введення розроблених завдань у структуру всіх видів занять;
• Розвиток загальної моторики на спеціально організованих заняттях і в повсякденному житті.

Всі згадані напрямки навчання реалізуються через логічно-розроблений цикл завдань і є складовими частинами єдиного корекційного процесу, який спрямовано на гармонійний розвиток пізнавальної діяльності та мови дітей.

Основну мету, яку поставив перед собою вчитель-логопед ДНЗ « Зірочка» є попередження мовленнєвих порушень та шкільної неуспішності, корекційно-розвивальне навчання, виховання та розвиток дітей з вадами мовлення, забезпечення ефективності навчально-виховного процесу.

Головним завданням є:

• Діагностичне обстеження вихованців з метою виявлення в них порушень усної та писемної мови, вміння комплектувати групи в залежності від діагнозу та індивідуальних характеристик;
• Формування навичок проведення фронтальних та індивідуальних занять з дітьми дошкільного віку, що мають вади мовлення; здійснення навчально-корекційної роботи з дітьми-логопатами;
• Надання логопедичних послуг (консультативної та методичної допомоги) вихователям ДНЗ щодо запобігання та усунення порушень усної та писемної мови дітей;
• Організація консультативно-освітньої роботи з батьками, які мають дітей з вадами звуковимови.

Робота вчителя-логопеда базується на наступних принципах:

• Особистісне орієнтування на дитину, її психоемоційні особливості;
• Емоційна підтримка – створення на заняттях емоційно комфортної обстановки;
• Взаємодія з вихователями, батьками;
• Ігровий контекст занять – формування позитивної мотивації навчання.

Логопедичні заняття носять комбінований та ігровий характер, включають в себе

роботу над рухливістю артикуляційного апарату, над звуками мовлення, розвитком фонематичного слуху, лексико-граматичним складом мови, зв’язним мовленням. Усі заняття проходять в ігровій формі. Формування наслідувальної діяльності, розвиток довільної уваги, робота з наслідувальної здатності дитини, навчання дітей наслідувати дії з предметами ( м’ячем, кубиками й ін.), рухами рук, ніг, голови; спостереження за внутрішнім станом дитини: моделювання ситуацій досягнення, створення таких умов, що викликали у дитини потребу говорити; повільний темп формування нових навичок.

Під час фронтальних занять дітям пропонуються ігри та вправи на закріплення правильної вимови звуків, на розвиток процесів мислення, використовуються завдання зростаючої складності. Заняття мають чітко визначену структуру, цікаві по змісту. Підбираються доступні дітям завдання. До кожного завдання і гри підбирається відповідний демонстраційний, наочний матеріал.

Індивідуальні заняття проводяться з використанням дихальних та артикуляційних вправ, вправ на розвиток дрібної моторики пальців рук, ігор на розвиток психічних процесів. Чітко визначається тема, обладнання і хід заняття. На початку заняття використовується зацікавлення, в кінці здійснюється підсумок заняття, дається оцінка діяльності дитини.

До уваги батьків, діти яких відвідують заняття з логопедом!

Пам 'ятайте

1. При виправленні певного звуку не звертайте увагу на інші спотворені звуки.
2. Матеріал має відпрацьовуватися послідовно, а не вибірково. Пропуски окремих етапів роботи впливають на якість виправлення вад мовлення.
3. Перехід від одного етапу до наступного відбувається тільки при засвоєнні попереднього матеріалу.
4. Кожний виправлений звук необхідно відразу вводити в розмовно-побутове мовлення.
5. Дитина повинна займатися щоденно по 15-20 хвилин, при можливості 2 рази на день, виконувати завдання перед дзеркалом, працювати як над новим, так і попереднім завданням.
6. Активно допомагайте дитині і вимагайте від неї виконання завдань. Поради батькам.

1. Розмовляйте з малюком кожної вільної хвилини.
2. Спонукайте його до звуконаслідування, промовляння перших правильних слів.
3. Якомога більше залучайте дітей до ігор, розповідайте казки, розучуйте пісні, загадки, скоромовки, вірші.
4. НІ В ЯКОМУ РАЗІ не повторюйте неправильну вимову дитини! Пам'ятайте, що малюкові потрібно чути лише правильну мову!
5. Не позбавляйте дитину спілкування з однолітками та старшими дітьми.
6. Не закидайте дитину великою кількістю іграшок. Привчайте бережливо ставитись до іграшок, книжок, картинок.
7. Заохочуйте словесну творчість дітей! Спонукайте їх до складання лічилок, чистомовок, загадок, віршів.
8. Уважно ставтесь до запитань вашої дитини! Ваша відповідь повинна бути чіткою, доступною, зрозумілою малюкові СПОНУКАЙТЕ ДИТИНУ ДО ЗАПИТАНЬ!
9. Кожне незрозуміле слово поясніть дитині. Привчайте дітей до вживання слів відповідно літературної норми!
10. Не забувайте доречно вживати прислів'я, приказки, загадки!
11. СВОЄЧАСНО ВИПРАВЛЯЙТЕ МОВУ ДИТИНИ! Вчасно звертайтесь до логопеда!
12. Не втручайтесь в дитячі розповіді, спочатку вислухайте дитину, а потім виправте помилку.
13. Шановні батьки! Якщо вас турбує мовлення вашої дитини, будьте готові до наступних питань, які ви можете почути від логопеда:1. Як відбувалась вагітність і пологи, чи не супроводжувались вони ускладненнями.2. Як відбувався фізичний розвиток дитини у перший рік життя.

ВПЛИВ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ НА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Формування правильної вимови у дітей - це складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати зверненне до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м’язів рук. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Зв’язок рухів руки з мовленням був відмічений ще в 1928 році. Пізніше, на основі спеціально проведених дослідів було висунуто думку про те, що рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини.
Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін.
Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Недарма в багатьох школах України існують, так звані, співбесіди, тестування під час яких серед інших завдань дитині пропонуються завдання на визначення рівня розвитку дрібної моторики. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам’ять, увага, зв’язне мовлення.
Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання.
Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, які приділяють певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма.
З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. В ранньому та молодшому дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (наприклад “Сорока”), не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання та розстібання ґудзиків, зав’язування шнурків і т. п. і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитком дрібної моторики та координації рухів руки має стати важливою частиною підготовки до школи.
Пам’ятайте, що малюкам пропонуються вправи у спрощеному варіанті, доступні їх віку. Більш старшим дітям завдання можна ускладнювати.
Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тоді буде досягнений вагомий ефект від цих спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх-вправах має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій.
Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення вашої дитини, можна запропонувати малюкам наступні завдання: Розминати пальцями пластилін, глину.
Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики.
Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.
Стискати та розтискати кулачки.
Робити м’які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш.
Двома пальцями руки (вказівним та середнім) “ходити” по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.
Показувати окремо тільки по одному пальчику.
Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.
Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею.
Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.
Нанизувати великі ґудзики на нитку.
Зав’язувати вузлики на мотузці.
Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки.
Закручувати шурупи, гайки.
Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.
Складання матрьошок.
Малювання у повітрі.
Ігри з піском, водою.
Малювати, розфарбовувати, штрихувати.
Різати ножицями.

Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої діяльності. “Пальчикові ігри” начебто відтворюють реальність навколишнього світу – предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході “пальчикових ігор” діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення.
“Пальчикові ігри” – це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях “праворуч”, “ліворуч”, “вгору”, “вниз” і т.п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути поглажування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.

Моя сім’яЦей пальчик – мій дідусь,
Цей пальчик – моя бабуся,
Цей пальчик – мій татусь,
А оцей - моя матуся,
Ну, а цей маленький – я,
Ось уся моя сім’я (Почергове згинання пальчиків починаючи з великого)

Хованки
Пальці в хованки всі грались
Ось так, ось так,
В кулачки всі заховались,
Ось так, ось так. (Ритмічно згинати та розгинати пальці, покрутити кулачком)

Сорока Сорока білобока
Кашу варила
Діточкам давала.
Цьому дала,
Цьому дала,
Цьому дала,
Цьому дала,
А цьому не дала:
Ти дрова не рубав
І води нам не давав,
Ти і піч не натопив
І нічого не поїв. (Вказівним пальцем правої руки водити по долоні лівої. Згинати почергово кожний палець, крім мізинця. Згинати і розгинати всі пальці в ритмі потішки)

Зайці Скаче зайчик перший
Під високою сосною,
А під другою сосною,
Скаче зайчик другий. (Вказівний і середній пальці правої руки підняті вгору, всі інші випрямлені і з’єднані. Долонею правої руки тримати вертикально вгору. Пальці широко розставлені. І так само іншою рукою)

Соління капусти Ми капусту порубали,
Свіжу моркву натирали,
Ми капусту посолили,
З неї соку надушили. (Різки рухи прямими кистями рук, пальці з’єднані, долоні прямі. Почергові рухи рук до себе і від себе. Пальці стиснуті в кулаки. Кінчики пальців обох рук зібрані разом, імітуємо посипання сіллю. Інтенсивно стискаємо пальці обох рук в кулаки)

Коза і козенята Іде коза рогата,
Коза бородата,
Козенятко спішить,
Дзвоником дзвенить. (Вказівний і мізинець правої руки вгору. Інші притиснути до долоні. Вказівний і мізинець палець вгору. Пальці долоні прямі, з’єднані з великим, опущені до низу)

Замок На дверях замок висить,
Ми його відкриєм вмить.
Постукали, покрутили
І легесенько відкрили. (Ритмічні швидкі з’єднання пальців обох рук в замок. Пальці зціплені в замок, руки тягнуться в різні сторони. Рухи зціпленими пальцями від себе, до себе. Пальці зціплені біля долонею постукують один одного. Пальці розціплюються, долоні в сторони.)

ЛОГОПЕДИЧНІ ІГРИ ТА ВПРАВИ

Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, пам'яті

“Що ти почув?”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо – голос пташки чи ваше дихання і т.д.

“Де плескали в долоні?”. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь-якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок, звідки вона почула сплеск.

“Вгадай, хто покликав”. В цій грі беруть участь не менше 3 дітей або членів сім’ї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-небудь з іших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав.

“Доручення”. Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого . У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертається до дитини: “Візьми м’ячик і поклади його на килим” або: “Візьми зайчика і посади його на стілець” і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом.

“Ехо”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Ви пропонуєте їй слухати уважно, та повторювати за вами слово. Важливо навчити дитину вслуховуватися в звучання слів, тому намагайтеся говорити слова неголосно, пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом (Аня, кіт, стрибай, веселий, швидко), а потім – близькі за звучанням, але різні за змістом (Оля, Коля, сам, там, син, лин).

“Запам’ятай слова”. На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).

“Слухаємо музику”. Дуже велике значення для розвитку слухового сприймання має слухання музики. Тому рекомендується проводити , так звані, музичні хвилинки. Під час них ви пропонуєте дитині сісти або лягти на килим, бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку.

Ігри та вправи на розвиток фонематичного сприймання

“Впіймай звук!”. Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні - “впіймати звук”, коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного:
- звук [а] серед у, у, а, у;
- звук [а] серед о, а, і, о;
- звук [і] серед и, е, і, и;
- звук [с] серед л, н, с, п;
- звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д.

“Повтори!”. Запропонуйте дитині повторити за вами склади
- та-та-да - пі- пи - ат-от
- па-па-ба - мі-ми - ум-ом
- ка-ка-га - ді-ди - іт-ит
- ва-ва-фа - кі-ки - ек-єк

“Ланцюжок слів”. Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом:
- мак, лак, так, бак;
- тачка, качка, дачка;
- сік, вік, тік, бік;

“Назви слово!”. Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук:
- на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра;
- на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра;
- на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка.

“Знайди спільний звук!”. Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: “о-о-о-осінь”, “о-о-о-окунь”, “о-о-о-овочі”

- Оля, осінь, овочі, окунь - [о]
- Сад, суп, сумка, ніс, лис - [с]
- Аня, агрус, акула, автобус - [а]
- Маша, мак, мама, сом - [м]

Ігри та вправи на розвиток дихання

“Забий м'яч у ворота”. Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.

“Язичок-футболіст”. Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.

“Літак”. На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб “літак” полетів вгору.

“Пелюстки”. Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні.

“Кораблик”. Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи зхвук “ф”, а потім преривчасто, наче вимовляючи звук “п-п-п-п”.

Ігри та вправи на подолання заікання

Вправи для зняття м'язової напруги
При заіканні часто напружені м'язи обличчя, губ, язика, пальців рук. Дуже важливо навчити дитину м'язовому розслабленню під час мовлення. От деякі вправи, що допоможуть дитині розслабитися.

«Пташка махає крильцями». Підняти руки нагору, і виконувати махи руками.

«Допоможемо мамі» Помахати розслабленими кистями рук біля підлоги, імітуючи полоскання білизни.

Стати рівно, розвести руки в сторони до рівня плечей і «упустити» розслаблені руки у вихідне положення.

«Стряхнемо водичку з рук». Струснути розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води.

Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою спочатку в одну сторону, потім в іншу.

Повільно покачати розслабленими руками з боків тулуба назад.

«Кулачки-силачі». Пальці рук під рахунок до 5 із силою зжати в кулачки, на рахунок 5 розтиснути, струснувши кисті рук, при цьому зосередити увагу дитини на тім, як пальчикам приємно відпочивати.

Вправи для розвитку мовного дихання
Майже у всіх дітей, що заікаються порушене мовленнєве дихання. Під час корекційної роботи з усунення заікання важливо навчити дитину говорити не поспішаючи, на видиху. Тому важливе місце в роботі займуть вправи для розвитку правильного мовного дихання.

«Кулька». Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю ж вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним.

«Задуй свічку». Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1-2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пф», начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики).

«Літак». Покладіть дитині на долонь маленький шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долоню з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих.

«Нюхаємо квіточку». Навички правильного вдиху і видиху добре відпрацьовувати на таких вправах: дати дитині понюхати квітку, духи, фрукти.

«Усі мовчать». Зробити вдих, а видихнути на звук “з”, доторкнувшись вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші.

«Де дзвенить комарик?» Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук з-з-з-з.

«Гарячий чай». У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом , а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф-ф, начебто студить гарячий чай.

«Кораблик». Налийте в миску води, покладітьте на воду паперовий кораблик, і запропонуєте дитині “допомогти” кораблику переплисти на іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє «пф» і дує при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе кораблик.

Вправи для розвитку голосу
Важливо проводити також вправи для розвитку голосу. Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.

Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-о-у-и-е (один звук плавно переходить в інший, і кожний тягнеться не менше 2 сек.);

Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким голоском, грубим голосом);

Проспівування звуку А на видиху (зробили глибокий вдих, надули животик, плечі не піднімаються, на видиху співаємо «А-а-а-а-а-а-а!»)

Проспівування простої мелодії (наприклад, «У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялинонька, і зайчик з нею ріс…») на звук М чи У. Тобто, дитина робить глибокий вдих, надуває животик, а потім, на безперервному видиху, начебто наспівує тільки мелодію пісеньки («м-м-м-м м-м-м-м…»);

Вправи для розвитку координації мовлення з рухами
Велике значення для нормалізації темпу і ритму мовлення має виконання спеціальних вправ спрямованих на розвиток координації мовлення з рухами.

«Машина». Бі-бі-бі гуде машина, (ритмічно плескати в долоні)
Не поїду без бензину. (ритмічно тупотіти ногами)

«Дощик». Дощик, дощик, крап-крап-крап, (вказівним пальцем правої руки стукати по лівій долоні)
Мокрі всі доріжки.
Нам не можна йти гуляти, («погрозити» вказівним пальчиком)
Ми промочимо ніжки. (ритмічно потупати ногами)

«Листочки». Листочки над нами кружляють, (руки підняти нагору, махати кистями рук)
Листочки на землю лягають. (присісти)
Вони з височині злетіли, (піднятися і потягнуться на носочках)
Листочки кружляти хотіли. (плавні рухи руками праворуч, ліворуч)

07.11.2014 року конкурс - огляд логопедичних кабінетів міста

В закладі обладнано логопедичний кабінет в якому розміщено методичний матеріал та обладнання, необхідні для успішної роботи вчителя-логопеда з дітьми (шпателі, спирт, вата, настінне дзеркало, дошка, настільні ігри, предметні та сюжетні картинки, навчально-розвивальні посібники та дитячі іграшки, папки з інформаційними матеріалами, методична та педагогічна література, таблиці тощо).

Галереї "Застосування оздоровчих технологій у роботі з дітьмм"

Як з'єднати дві букви у склад?

Пояснити дитині дошкільного віку , як букви з'єднуються в склади, досить складно в силу особливостей мислення дошкільника . Тому багато педагогів і психологи розходяться в думці про способи навчання дошкільнят читання складу.

В даний час існує два основних способи : складання букв у склади і запам'ятовування складів як цілих одиниць читання .

Перший спосіб передбачає по буквинне називання і з'єднання букв у склад. " Н , О - що вийде? " Не рекомендовано запитувати: " Н і О - що вийде? " - Це розіб'є єдність букв і перешкодить дитині правильно скласти склад. Сучасна дошкільна педагогіка пропонує використовувати при роботі в даному варіанті різні допоміжні прийоми . Ось деякі з них.

- Дорослий олівцем ( указкою ) показує першу літеру , потім пересуває олівець ( указку ) до другої букві , з'єднує їх " доріжкою " . При цьому тягне першу літеру до тих пір, поки дитина " по доріжці НЕ добіжить до другої літери " . Другу букву потрібно прочитати так , щоб "доріжка не розірвалася " .

- Дорослий тримає в руках одну букву , дитина читає , одночасно здалеку підноситься інша буква , а перша " падає " , дитина ж переходить до читання нової літери .

- Дорослий тримає в руках картку , де з обох сторін написані літери. Дитина читає букву на одній стороні , дорослий перевертає картку іншою стороною , і дитина читає вже другу літеру .


Ланцюжок міркувань при читанні мови за допомогою звукобуквенного аналізу буде виглядати наступним чином : "Буква І після приголосного позначає його м'якість , таким чином , у поєднанні ВІ буква В позначає м'який звук. Виходить ВІ" . А яка ж буде ланцюжок при читанні , наприклад , слова крокодилів ? Чи може дитина легко освоїти читання таким " довгим " способом? Так, є діти навіть молодшого дошкільного віку ( трилітки і чотирирічки ) , які здатні успішно освоїти навички читання таким чином . Але для більшості дітей такий спосіб занадто важкий . Часто , незважаючи на використання допоміжних прийомів , викладених вище , формування навички читання відбувається важко , втрачається інтерес до занять , формуються психологічні проблеми: через невдачі знижується самооцінка , з'являються відмови від навчання.


Другий спосіб навчання дитини - дошкільника читання складів наближений до його віковим можливостям і особливостям і заснований на використанні унікальних властивостей пам'яті маленької дитини . Давайте розберемося , в чому полягає цей спосіб .

Спробуйте прочитати будь-яку пропозицію і при цьому прослідкуйте, як з літер виходять слова . Ви побачите , що просто по пам'яті відтворюйте різні типи складів , а потім осмислюєте їх комбінації ! Саме пригадування допомагає нам навчитися швидко читати .

Виходячи з цього спостереження , можна зрозуміти , що для дитини простіше навчитися читати за допомогою заучування системи одиниць читання - складів - злиттів , що складаються з приголосної букви і подальшої голосної букви .

Ще один аргумент на користь заучування мови - злиття : наш артикуляційний апарат (губи , язик, зуби , голосові зв'язки ) формує склад як одну одиницю . Спробуйте поспостерігати за собою , коли їх вимовляєте . Наприклад , скажіть ВА . Ви відчуєте , що ваш артикуляційний апарат не чинить паузи між В і А.
Заучувати склади згідно даного прийому навчання читання потрібно за тією ж схемою , яка використовується при заучуванні букв:

- Багаторазове називання мови дорослим ( "Це MA , a це - МУ" ) ;
- Пошук мови за завданням дорослого з наступним називанням ( "Знайди склад МУ , зафарбуй його . Який стиль ти розфарбував ? " ) ;
- Самостійне називання - читання складу.

Вибір способу навчання дитини читання складу - за вами. Спробуйте обидва способи , виберіть той , який краще підходить саме вашій дитині , або поєднуйте в навчанні ці способи .

Але в будь-якому випадку використовуйте тільки ігрові ситуації , уникайте повчальності і примусу. Пропонуйте дитині різні сюжети гри (магазин , будівельники , перевезення вантажів тощо) з використанням складів - злиттів , написаних на картках. Варіанти таких ігор ви знайдете в статті "Ігри зі складами " .