Повернутися до звичайного режиму


Практичний психолог
Лукінова алла василівна, спеціаліст

Психолог допоможе Вам у спілкуванні з дитиною, розкриє нові грані характеру малюка, допоможе йому стати впевненішим, товариським і життєрадісним.


На консультації у психолога ви завжди знайдете:

- увагу;

- конфіденційність;

- необхідну допомогу та підтримку

Психолог не дає конкретних порад, не оцінює «правильно – неправильно», «добре – погано». Психолог використовує свої знання, навички, практичний досвід, щоб допомогти Вам побачити та усвідомити причини своїх проблем та шляхи їх вирішення.

Поради батькам, які виховують дитину з особливими потребами

1. Незважаючи на інвалідність дитини, ставитися до неї як до дитини з особливими потребами, яка вимагає спеціального навчання, виховання і догляду.

2. За допомогою спеціальних рекомендацій, порад та інструкцій дефектолога, соціального педагога, лікаря чи реабілітолога поступово і цілеспрямовано: навчати дитину альтернативних способів спілкування; навчати основних правил поведінки;

- прищеплювати навички самообслуговування;

- формувати вміння, що допоможуть подолати стреси;

- виявляти та розвивати творчі здібності;

- розвивати зорове, слухове, тактильне сприйняття.

3. Створювати середовище емоційної безпеки:

- дитина має виховуватися в атмосфері любові та добрих стосунків між усіма членами сім’ї;

- слід додержуватися постійного режиму дня;

- треба позбавитися небезпечних речей, предметів, що спричиняють у дитини страх чи іншу негативну емоційну реакцію.

4. Відвідувати групи підтримки і взаємодопомоги, де можна відверто висловлювати свої думки.

5. Батьки повинні навчитися:

- поважати дитину;

- сприймати її такою, яка вона є;

- хвалити й заохочувати до пізнання нового;

- стимулювати до дії через гру;

- розмовляти з дитиною, слухати її, спостерігати за нею;

- не боятися щохвилини за її життя;

- не піддаватися всім примхам і вимогам дитини;

- бути реалістом щодо своїх можливостей;

- підтримувати і допомагати один одному;

- не забувати про себе, ставитися до себе позитивно й розвивати в себе почуття гумору;

- брати тайм – аут

/Files/images/сонце.gif

Навчання вдома: практичні поради для батьків від практичного психолога

ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ

1.Зараз діти, так само як і ми, під час карантину перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. Тобто,зараз діти потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.

2.Ідеально, якщо батьки намагаютьсябути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “ Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.

3.Ми маємо розуміти, щоперші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.

4.Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі:“Я не педагог”.

Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вихователі і не вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати і, найголовніше– ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми, наша дитина не дуже розумні і таке інше. Адитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

1.День не має перетворюватись на суцільне виконання завдань.

2.У дитини має бути окрема територія.Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.

Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів.

3.Требаслідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви– і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.

4.Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.

5.Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка Наше завдання –допомогти структурувати підхід до виконання завдань. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.

Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей.

6.Часто дитина перед вибором:з якого завдання почати – з простого чи складного?Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?

Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати.Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після.

Натомість, єдіти іншого типу– які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок.Таким дітям треба на розгін давати легкші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити зарядку з початку дня.

7.Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – мимаємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за виконання завдань – тут допоможеобумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до зони навчання. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.

ГОТУЄМО до ШКОЛИ МАЛЮКА і для батьків у яких першокласники.

У початковій школі мотивація до навчання – виключно зовнішня. Малюк вчиться заради задоволення, фану, заохочення.Треба також пам’ятати , що в дитини вже є невеликий, але досвід навчання.

1.Нам важливо,щоб, за можливості, не збивався звичний режим. Це неможливо в повній мірі, він однаково вже збився, але треба створити новий і намагатись його дотримуватись.

2.Треба, щоб для навчання було окреме місце.Ідеально, щоб був окремий простір, “кокон”, щоб дитина розуміла: вона туди заходить – і все, вона вже налаштована на навчання.

3.Важливо, щоб до навчання кликав якийсь сигнал, як дзвоник – наприклад, будильник телефона. Це має бути приємний звук, якась улюблена музика – алекраще, аби це не був мамин голос. 4.Оптимально, коли дитина займається 10, максимум 15 хвилин.Потім дзвенить дзвоник, дитина може випити води, порухатись. Ми ж пам’ятаємо, що живемо в умовах, коли в дитини знижена рухливість і нестача повітря.

5.Пам’ятаймо, щоми – не няньки і за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були в кімнаті, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, але потрібна присутність батьків. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки – між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.

6.Прекрасно, якщо батькам стане сил зробити з малюками “Гоґвортс” – тобто створити ігрове середовище. Якщо ми зможемо озброїтись чарівною паличкою, якою б торкалися лоба дитини і казали:“Ти з усім впораєшся”. Чарівний будильник у нас уже є, і не завадить знайти для дитини чарівний камінець мудрості – ну, і для себе принагідно.

7.Ми пам’ятаємо, що дитина перебуває в напрузі – отже, ми маємо більше, ніж зазвичай, звертати увагу на те, що їй вдається добре.Так званий метод “зеленої ручки”– підкреслювати не недоліки, а успіхи – особливо потрібний у режимі підвищеної напруги, коли дитина не дуже впевнена в собі.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

10 ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ БАТЬКІВ ПЕРШОКЛАСНИКА

1. Визначте загальні інтереси Вашої дитини.
Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
2. Постійно говоріть із дитиною.
Розвиток мовлення — запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) — хай дитина розповість, що їй більш за все сподобалось. Слухайте її уважно, ставте запитання, щоб дитина відчувала, що Вам це дійсно цікаво.
3. Відповідайте на кожне питання дитини.
Тільки в такому разі її пізнавальний інтерес ніколи не вичерпається.
4. Намагайтесь хоч іноді дивитися на світ очима Вашої дитини.
Бачити світ очима іншого — основа для взаєморозуміння.
5. Частіше хваліть дитину, пишайтеся нею.
На її скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Вийде обов'язково, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що Ваша дитина може все, потрібно лише трішечки їй допомогти. Хваліть словом, посмішкою, ласкбю та ніжністю, а не користуйтесь такими заохоченнями, як покупка нової іграшки чи солодощів.
6. Не будуйте Ваші взаємини з дитиною на заборонах.
Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини, докази Ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз — фундамент шанобливого ставлення до Вас зараз і в майбутньому.
7. Не лайте, а тим більше не кривдіть дитину в присутності сторонніх.
Поважайте почуття і думку дитини. На скарги з боку оточуючих, навіть учителя, відповідайте: «Дякую, ми вдома обов'язково поговоримо на цю тему».
8. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами.
Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з ровесниками й дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так Ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
9. Залучайте дитину до економічних проблем сім'ї.
Поступово привчайте її порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте їй гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той чи інший продукт).
10. Визначте дитині коло обов'язків.


Для батьків дітей раннього віку

Рекомендації батькам із підготовки до вступу малюка в дитячий садок:/Files/images/218325.gif

  1. Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми й до
    рослими: відвідуйте з малюками дитячі парки і майданчики,
    привчайте до гри в пісочницях.Ходіть із малюком на свята, на дні народження друзів, спостерігайте, як він поводиться: соромиться, усамітнюється, конфліктує, б’ється чи легко знаходить спільну мову, контактує з однолітками, тягнеться до спілкування, розкутий.
    Дізнайтеся, який розпорядок дня у групі, і наблизьте режим дитини вдома до розпорядку дня у групі.
  2. Обговоріть у сім’ї з дитиною, що позитивного є в дитячому садку (нові товариші, багато іграшок і т. д.). Важливо, щоб малюк не боявся, — тоді йому легше звикати. У жодному випадку не погрожуйте дитячим садком як покаранням за дитячі огріхи, а також за його неслухняність.
    Дізнайтеся, можливо у цей садок ходять діти ваших сусідів або знайомих. Адаптація пройде легше, якщо у групі в дитини є знайомі ровесники, з якими вона раніше гралася вдома або надворі.
  3. Відвідайте дитячий садок у той час, коли діти на прогулянці, познайомте свого малюка з вихователькою й дітьми.
  4. Готуйте вашу дитину до тимчасової розлуки з вами, дайте їй зрозуміти, що це неминуче тільки тому, що вона вже велика. Налаштуйте дитину на мажорний лад.
  5. Говоріть малюку, що це дуже здорово, що він доріс до дитсадка і став таким великим.
  6. Не віддавайте дитину в ДНЗ у розпалі кризи трьох років.
  7. Не обговорюйте при малюкові проблем, пов’язаних із дитячим садком.


Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка:

  • Вдома дитина стала нудьгувати, не може знайти собі заняття. Можливо, дитині час відкривати щось нове, цікаве, незнайоме.
  • На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт. Він не просто віднімає іграшку у свого «колеги», а «улагоджує» конфлікт словами: «Це моє!».
  • Маля здатне кілька годин на день перебувати без мами.
  • Дитина може розбірливо сказати про свої потреби.
  • Малюк уже досить спритний, уміє самостійно їсти й пережовувати, миє руки й умивається, одягає і скидає з себе основні предмети одягу.
  • Нові умови можуть стати для малюка надто сильним подразником, скувати його самостійність та ініціативу. Батькам слід говорити про вступ до дитячого садка як про подію радісну й очікувану, демонструючи малюкові впевненість і віру в добрий перебіг подій. Адже діти переймаються настроєм батьків, і надалі емоційний стан малюка визначатиме хід усього перебування протягом дня у дитсадку.

Адаптація дитини до умов ДНЗ

Дитина приходить у ДНЗ, адаптація його до умов дитячого садка протікає часом дуже болісно. Відбувається серйозна перебудова всіх стосунків з оточуючими людьми, перебудова звичних форм життя. Ця різка зміна умов може супроводжуватися важкими переживаннями, зниженням мовної та ігрової активності й нерідко позначається на здоров’ї дитини.
Проблема адаптації — це проблема в основному дітей 3-го й 4-го року життя, тому що більшість дітей приходять у дитячий садок саме в цьому віці. Найчастіше проблеми адаптації пов’язані з невідповідністю особливостей нових вимог і характеристик дітей за певними показниками, наприклад, випередження рівня розвитку пізнавальної сфери й відставання у сформованості необхідних культурно-гігієнічних навичок чи навпаки.
Роль улюбленої іграшки в адаптації до дошкільної установи
Процес адаптації кожної дитини проходить індивідуально і залежить не тільки від особливостей дитини, але й від майстерності педагога. Роль вихователя у процесі адаптації дитини раннього віку до ДНЗ полягає в забезпеченні сприятливого емоційного фону у групі, і одним із засобів його діяльності може бути улюблена іграшка малюка, адже в дошкільному віці важливе «спілкування» з іграшкою, яка виступає опорою для внутрішнього діалогу, другом і співрозмовником.
Відомо, що в житті багатьох дітей є улюблені іграшки, з якими малюки не розлучаються: з ними вони розмовляють, діляться радощами і роздумами, разом сплять, їдять, беруть їх на вулицю і в дитячий садок. Це так звані «іграшки-друзі», здатні допомагати малюкові у важких ситуаціях. Близькість такого друга полегшує малюкові переживання небезпеки або самотності, дає відчуття потрібності й самостійності.
Практично у будь-якої дитини є кілька улюблених іграшок, які вона регулярно бере з собою купатися, обідати або спати. Це можуть бути ляльки, звірятка або машинки, яких малюк наділяє душею і характером, і вони стають його кращими друзями. У той же час ці іграшки набувають ролі манекенів, на яких відпрацьовуються різні побутові дії: висадження на горщик, одягання, роздягання, годування з ложечки. Улюблена іграшка завжди супроводжує дитину, слідує за нею, робить її сильнішою і впевненішою у своїх вчинках.
З урахуванням вищесказаного слід зауважити, що улюблена іграшка сприяє адаптації дитини раннього віку до дошкільної освітньої установи й необхідна дитині для комфортного самовідчуття у проблемних ситуаціях.
Аналіз літератури і спостереження за дітьми показують, що адаптація до дитячого садка — це складний процес, який супроводжується для дитини стресом та іншими негативними наслідками, тому саме в цей період улюблена іграшка може виступити як чинник, що полегшує процес адаптації.


Функції, які виконує іграшка в період адаптації: /Files/photogallery/789/detia-796.gif

Іграшка виконує функції психологічного захисту для дитини. У період образи на інших дітей або дорослих, коли дитині особливо необхідно, щоб її хтось обійняв, поспівчував.

Улюблена іграшка виконує функції партнера зі спілкування. У перші дні перебування в дитячому садку гра, спілкування з однолітками або дорослими відсутні через процес адаптації, і м’яка іграшка, принесена з дому, є єдиною давньою знайомою. Близькість такого друга полегшує малюкові переживання небезпеки або самоти, дає відчуття своєї потрібності й самостійності.

Іграшка виконує функції посередника між дорослим і дитиною, допомагає встановити емоційно позитивний контакт із дитиною. Дітям, у яких процес адаптації до ДНЗ носить тривалий і хворобливий характер, особливо важко виступати ініціатором спілкування, тому предметом спілкування вони вибирають улюблену іграшку.

Улюблені іграшки дітей допомагають їм знайти відчуття свого «Я» й усвідомити особисті переживання. Діти, які важко адаптуються до ДНЗ, приписують їй свій емоційний стан: «їй сумно», «Вона плаче», «Ведмедик чекає тата». Саме зі своїми зайцями, ведмедиками і лисичками діти програють і переживають усе, що з ними відбувається: сон, годування, гру, очікування батьків тощо.

Діти раннього віку часто наділяють улюблену іграшку своїми рисами і «віддають» їй свої переживання.

Щоденна присутність улюбленої й давно знайомої іграшки пом’якшує проходження процесу адаптації дитини раннього віку до ДНЗ і дає малюку відчуття захищеності й безпеки.


Хвороби малюка

Дитина вперше починає відвідувати дитячий садок, і щойно настають перші осінні холоди, багато дітей одразу ж починають хворіти. Та нікуди від дитячих недуг не подітися. Мамам залишається лише терпляче, з гідністю переживати всі недуги малюка, залишатися бадьорими, морально підтримувати і малюка, і решту рідних. Але багатьом це не завжди вдається, адже тривога за здоров’я і навіть за життя малюка інколи не відступає навіть тоді, коли дитина не хворіє. Мамі слід знати, що підвищена материнська тривожність може серйозно зашкодити маленькому хворому.
За довготривалими спостереженнями, на 7—10-й день із початку відвідування дитиною дитсадка малюк хворіє на застудні захворювання, стривожені батьки звертаються до вихователів та психолога із запитаннями: як урізноманітнити діяльність дитини в період хвороби й забезпечити спокій малюка протягом дня, не розпестивши його, як організувати виховну діяльність, не перериваючи процес адаптації?
Якщо нові іграшки дитина отримує тільки «на свята», хвороба — не причина змінювати правила. І навпаки, якщо ви маєте можливість дарувати малюку іграшки, коли він здоровий, тоді можна і під час хвороби — вона буде рада вашому подарунку.
Гратися з малюком необхідно завжди, а не тільки під час хвороби. Якщо ви будете гратися з малюком, дарувати йому подарунки лише тоді коли, він хворіє, то це може сформувати в дитини настановлення на отримання переваг від захворювання. Побудьте з дитиною, пограйтеся з нею чи почитайте книжку. Малюк із великим задоволенням прийме ліки, якщо спочатку «полікує ляльку».
Але якщо дитина вимагає все більше й більше уваги, не вступайте з нею в суперечки. Домовтеся з малюком, який час ви проводите з ним, а який — присвячуєте справам.


Рекомендації батькам: Як не розпестити дитину під час хвороби

Буде краще, коли дитина під час хвороби отримає іграшку неяскраву, безшумну й не дуже велику.
Під час хвороби приберіть подалі такі іграшки: автомати, машинки з моторами, ляльок, що плачуть, яскраві та великі плюшеві іграшки, конструктори, лабіринти, головоломки, тобто ті іграшки, які потребують від малюка розумових зусиль. У цей період дитині необхідний спокій.
Будьте послідовні у своїх діях та вчинках.

Намагайтеся не створювати для дитини особливих умов у сім’ї, не потрібні часті поступки тільки через плач чи погане самопочуття. А якщо потрібно дорікнути їй, то робіть це спокійно й ласкаво.

Не хваліть дитину надмірно, не запитуйте боязким голосом про її самопочуття.

Зберігайте із хворою дитиною звичні для неї взаємини (спокійний, дружелюбний вираз обличчя). Достатньо один-два рази в день цікавитись у дитини про її здоров’я, а не кожні 10 хвилин запитувати: «Як ти себе почуваєш?».


Кольоротерапія та її методи

Інформацію подано практичним психологом, методистом ДНЗ №343
Погорєловою Л.І.

Окрім безпосереднього використання кольору існують психологічні, дуже дієві, техніки кольоротерапії - методу психологічного лікування з метою розслаблення, зняття стресів, підняття настрою та тонусу за допомогою кольорів. В своїй книзі „Магія кольору” Ліліан Бондс описує декілька дуже цікавих технік допомоги собі за допомогою кольору.
"Райдужний тонік"
Це чудовий спосіб підбадьоритися, підняти настрій та тонус.
Влаштуйтесь якомога зручніше і зробіть глибокий вдих і видих.
Уявіть собі світле блакитне небо з райдугою від краю до краю.
Сконцентруйтесь на червоній лінії. Уявіть як вона починає вібрувати, віддаляється від райдуги і наближується до вас у вигляді червоної хмаринки. Коли ця хмарка досягне вас, воно розсипається на рубінові кристали і сиплеться на вас. Кристали торкаються шкіри і перетворюються у краплі води, вона просочується всередину і наповнює ваше тіло рубіновим кольором.
Коли ви відчуєте, що тіло наситилося кольором, зайва волога вирветься назовні і скоро розсіється.
Повторіть теж саме з наступною та всіма іншими кольоровими лініями райдуги. Зовсім не обов'язково, до речі, відразу використовувати увесь кольоровий спектр, можна обмежитися декількома. Поглинання різних кольорів може займати різний час, якщо один колір ви поглинаєте набагато довше інших, зверніть увагу, що несе цей колір і чого, власне, вам не вистачає, оскільки саме його ви поглинаєте так довго.
"Зоряне дихання"
За допомогою цієї техніки можна вилікуватися від болі будь-якого походження, тривоги, страху, поганого настрою. Перед тим як приступити до виконання цієї техніки визначтесь з тим, який саме колір вам зараз потрібний.
Сядьте якомога зручніше, а краще - приляжте.
Уявіть синє небо, засіяне зорями.
Оберіть одну зірочку - вона тепер належить вам.
Виберіть колір необхідний для зцілення.
Включіть зірочку, нехай вона засвітиться цим кольором. Кольоровий промінь широкий, він все довкола заповнює своїм сяйвом. Вдихніть на раз-два-три, уявляючи, що ви вдихаєте кольорове повітря. Повітря, проникаючи через ніс, заповнює усе ваше тіло, спробуйте побачити та відчути це. Вдихати бажано саме носом.
Затримайте дихання, порахувавши до трьох.
Видихніть на раз-два-три.
Ще двічі повторіть дихальний цикл.
Якщо ви хочете, наприклад, позбутися від болю місцевого характеру, то направте кольоровий потік до хворого органу або частини тіла. До речі, ця техніка дуже корисна під час пологів. А також, для заспокоєння перед виходом на сцену або під час екзаменів. Також насичуватися кольорами ви можете просто вживаючи їжу потрібного кольору.


Роль дорослих у моральному вихованні дітей. Стимулюємо моральний вибір дитини...

У повсякденному житті дитині постійно доводиться стикатися із ситуаціями морального вибору, здійснювати його набагато частіше, ніж може здатися на перший погляд. Поділитися ласощами з другом чи з’їсти їх самому? Допомогти мамі на кухні чи переглянути цікавий мультфільм? Відібрати чи попросити м’яча в однолітка? Було б помилкою вважати, що цілком самостійний вибір не по силі дошкільнятам. Спочатку, звичайно, на вибір дитини впливають значною мірою дорослі – батьки або вихователі, але згодом дитина стикається з необхідністю робити самостійний вибір, і ми маємо її до цього підготувати.

Якщо постійно регламентувати й контролювати поведінку дитини, вказувати їй, як повестися, вирішувати за неї, що добре, а що погано, можна розвинути в малюка невпевненість боязкість, пасивність або моральний формалізм ( вже 5-6 річна дитина в присутності дорослих дотримується прийнятих правил поведінки, зна їх і безпомилково називає, а лишившись наодинці із собою, без контролю, здійснює вчинки, які аж ніяк не можна назвати гарними). Помилковою буде і протилежна позиція: надати дитині цілковиту свободу дій і залишити поза увагою моральний аспект її вчинків. Адже малюк ще не здатний осягнути самотужки межі морально припустимого і не може дотримуватися вимог, які йому фактично не відомі. До того ж вседозволеність, як і надмірна регламентація, можуть призводити до розвитку в дитини невпевненості у власних силах, неадекватної самооцінки. Дорослим слід, визнавши право дитини на самостійний моральний вибір, водночас установити для неї стійку систему вимог та обмежень (йдеться про моральні норми та правила поведінки, яких дітям треба дотримуватись у своїх діях). Важливо пам’ятати, що моральний вибір – це не лише конкретний вчинок (певні дії), а й складний моральний процес.

Здійснювати виховний вплив слід одночасно в двох паралельних напрямках. Перший умовно назвемо: збагачення морального досвіду дитини. Головна його мета – допомогти дітям якомога глибше пізнати зміст і значення моральних вимог – норм і правил поведінки – і в такий спосіб встановити для себе межі дозволеного.

Тут можна використовувати цілий комплекс: 1) роботу з наочністю (сюжетними картинками, ілюстраціями, фотознімками тощо); 2) читання усної народної творчості творів дитячої літератури; 3) розв’язання морально-етичних завдань, розігрування ситуацій морального вибору; 4) складання дітьми творчих розповідей; 5) проведення бесід, ігор. Не забувайте після кожного такого заходу поговорити з дитиною, що саме вона винесла з цього, чому саме так вчинив казковий герой, а шоб було, якби він вчинив інакше. Розбирайте як погані так і добрі вчинки, апелюючи до життєвого досвіду дитини, звертаючи її увагу на моменти коли їй було сумно (якщо вчинила невірно), або навпаки дуже добре (бо вчинила правильно). Спонукайте дитину допомагати одне одному, виявляти турботу про молодших, хворих чи засмучених, виготовляйте подарунки, святкові привітання-сюрпризи тощо. Таким чином діти не лише здобувають знання про моральні норми та обов’язковість їх дотримання – їхній емоційний світ збагачується новими почуттями та переживаннями морального змісту.

Другий напрям виховного впливу – збагачення досвіду поведінки дитини в конкретних ситуаціях морального вибору. Його завдання об’єднати окремі здобутки морального досвіду дошкільника у реальні моральні вчинки в конкретних життєвих ситуаціях вибору. Основний спосіб виконання цього завдання – створення ситуацій морального вибору. І не залежно від того, чи відповідає вчинок дитини у таких ситуаціях моральним нормам, чи, навпаки, суперечить їм, у самому факті його здійснення присутній виховний потенціал. Позитивний вибір, усвідомлений дитиною та самостійно оцінений згудно з моральними нормами, підтверджує і закріплює її позитивні уявлення про себе. А негативний вибір зумовлює виникнення суперечності між Я-образом та реальною поведінкою, що стимулює дитину до пошуку нових способів виходу з певної ситуації в майбутньому.

Щоб збагатити досвід морального вибору дітей необхідно постійно наповнювати їхнє повсякдення (ігри. Працю, навчання, дозвілля тощо) різноманітними конкретними проблемними ситуаціями морального змісту, тобто реальними і близькими дітям. Однак наявність проблемної ситуації ще не гарантує того, що малюк здійснить позитивний вибір і взагалі виявить активність у її осягненні. В таких випадках дорослий має допомогти дитині помітити проблему, проаналізувати ситуацію, прийняти рішення, реалізувати ситуацію, прийняти рішення, реалізувати його конкретним вчинком, оцінити свої дії та їхні наслідки. Організовуючи таке спілкування, слід пам’ятати, що на одні й ті самі слова діти можуть реагувати по-різному. Одному малюкові досить натяку на проблему, щоб він почав її вирішувати, другому доведеться підказувати можливе рішення, спрямовувати на виконання конкретних дій, стимулювати до здійснення правильного вибору.


Стимуляційний ланцюжок

1. Привернути увагу малюка до ситуації вибору та її морального змісту. Наприклад: «У тебе так багато кубиків. А поглянь на Сергійка, він засмічений, бо не має чим побудувати гараж» або «Можливо, ти знаєш, що сталося з Наталкою? Вона ледь не плаче»

2. Звернутися до емоційного досвіду дитини, якщо дитині не вистачило першого для розпочатку дій. Наприклад: «Як почувається Сергійко? Чи можна якось поліпшити його настрій? А як ти почувався, коли минулого разу тобі не було чим копати яму для озера?»; «Як ти гадаєш – добре чи погано Наталці? Ти ж і сама іноді плачеш. Чому? Що можна зробити, щоб дівчинка заспокоїлася?».

3. Додатково запропонувати малюкові способи розв’язання проблеми, якщо він не здійснив морального вибору. Наприклад: «Якби в мене була лопата та грабельки, я б запросила Сергійка до гри або поділилася з ним, щоб він теж міг гратися»; «Коли комусь погано і він плаче, добре було б пожаліти, розважити або допомогти впоратись із бідою». Але останнє слово все-таки варто залишити за дитиною, уникаючи вказівок, наказів і готових рішень. Нехай вона розмірковує сама.

Пропонуючи дитині вибір, необхідно спрямовувати її на здійснення позитивного вчинку в конкретній ситуації. Але для досягнення кінцевої мети слід пам’ятати кілька простих правил:

·Не пропонувати дитині вибору, якщо ситуація містить реальну загрозу для психічного або фізичного здоров’я когось із її учасників;

·Ніколи не пропонувати як один з варіантів вибору той, що суперечить моральним нормам та правилам поведінки. Дитина може зупинитися саме на ньому.

· Не пропонувати дитині варіантів вибору, якщо не можете дозволити їй відчути на собі наслідки власних дій (як позитивних, так і негативних);

· Який би спосіб розв’язання ситуації не обрала дитина, його треба прийняти;

· Якщо дитина так і не зважиться здійснити вибір, дорослий має сам зробити те, що запропонував. Таким чином він і проблему розв’яже, і продемонструє приклад морального вчинку.


Запропонувати вибір можна за допомогою таких фраз:

v « Було б добре, якби ти … або …»

v « Ти можеш зробити … або …»

v « Тобі хотілося б, щоб …чи …?»

v « Можливо ти … або …?»

v « Що для тебе буде кращим: … чи …?»

Проте діяти необхідно дуже обережно й помірковано. Якщо позитивні вчинки – нормальне, типове для конкретної дитини явище, заохочення та позитивна оцінка в такому разі не доцільні, оскільки ці дії природні для малюка, а інших способів поведінки він просто не приймає. Надмірна ж невиправдана похвала може змінити на майбутнє мотивацію добрих вчинків дитини: замість природного бажання робити добро в неї розвинеться прагнення отримати похвалу від дорослого.

Інша річ, коли правильний моральний вибір – результат тривалих зусиль. У цьому разі усмішка, підбадьорливий погляд та схвалення дорослого просто необхідні. Доречною буде і позитивна оцінка конкретного вчинку дошкільника. Наприклад: «Добре, що ти запросив Сергійка до гри. Тепер він не сумуватиме»; «Ти так щиро втішила Наталку, що вона забула про свої прикрощі». Такі слова не залишаться поза увагою дитини, вони підкажуть їй, що вибір було зроблено вдало. Але зловживати позитивною оцінкою надалі не варто. Нехай у наступній ситуації дитина сама оцінює свої дії та встановлює їхню моральну цінність. Наприклад: «Тобі подобається те, що ти зробив? Мені теж. А чому тобі сподобалось ділитися іграшками?».

4. Надати діям малюка моральної цінності, назвавши зрозумілу йому внутрішню причину. Наприклад: « Я знала, що ти поділишся іграшками з Сергійком, тому що ти добрий» чи « Я навіть не сумнівалася, що Наталку пожалієш саме ти. Адже ти така чуйна до чужого лиха».


Негативний вибір

Особливої уваги дорослого потребує негативний вчинок дитини у ситуації морального вибору (якщо дитина відмовилась від запропонованого вибору, це можна розцінювати як негативний вибір).

1) Продемонструвати малюку своє ставлення до порушення норми та конкретних дій і водночас позитивне ставлення до самої дитини. Не варто відразу засуджувати чи карати малюка. Виховна цінність таких дій досить сумнівна. Спочатку треба дати дитині самій зрозуміти: щось у її поведінці не так. Наприклад: « Я не вірю, що ти міг так учинити. Можливо тобі зле? В іншому разі ти не став би штовхати Світланку».

2) Допомогти дитині адекватно оцінити свої дії в умовах довірчої бесіди. Наприклад: « Мабуть, ти можеш пояснити, що відбулося? Добре чи погано ти повівся? (Ймовірно, дитина скаже що добре). А добре – це як? (Разом пригадуємо відповідне правило поведінки, позитивний еталон). Я як же тоді погано? (Знову разом пригадати протилежну, негативну позицію). На яку дію схожий твій вчинок – добру чи погану? (Можна пригадати героїв улюблених літературних творів, мультфільмів, тощо).Дитині буде неприємно усвідомлювати, що вона повелася так само, як «поганий» вовк чи злий чаклун. А такі переживання - перший крок до перебудови власної поведінки, зміни негативних тенденцій на позитивні.

3) Запропонувати дитині усунути негативні результати власного вибору, підказати можливі шляхи та способи усунення його наслідків, у разі потреби – надати допомогу. Наприклад: «Можливо, ти подумаєш, як можна розрадити Сергійка?», «Напевно, ти розумієш, що не можна лишати кімнату в такому стані? Як тепер ти будеш прибирати іграшки?», «Що ти збираєшся робити далі? Можливо тобі знадобляться папір, клей, ножиці?», « Хочеш, ми разом спробуємо поговорити з Максимом?»…

4) Розуміння та співчуття дорослого, коли дитина вже «покарана» наслідками власного вибору їй необхідне відчуття, що її люблять такою, якою вона є, і що навіть поганий вчинок не змінив прихильного ставлення до неї дорослого.

Безперечно, неможливо передбачити зміст всіх ситуацій морального вибору, в які може потрапити дитина, а тим більше спрогнозувати порядок і зміст педагогічний дій. Лише непохитна позиція дорослого щодо виконання дитиною моральних вимог та безумовна і щира любов до своїх малят завжди підкажуть потрібні слова і допоможуть дітям обрати вірний шлях.

Джерело: О. Кошелівська «Між двох полюсів. Стимулюємо моральний вибір дитини» // Дошкільне виховання, 2002, № 3.

"Готуймося до школи". На що необхідо звернути увагу при підготовці дитини до першого класу...


1) Пальчикова гімнастика – розвиток мовлення

Всі ми в дитинстві робили “Сороку-Ворону”, “Ладусі”, всі боялися “Рогату козу”, але повторювали її та лякали батьків. Пам’ятаєте? Але не всі з нас знають, у чому сенс таких вправ. А виявляється і, навіть доказано вченими, що тонкі рухи пальців рук позитивно впливають на розвиток дитячої звуковимови та загальних інтелектуальних здібностей. Окрім того, це ще й цілеспрямована діяльність вашої дитини на вміння контролювати свої рухи та координувати їх, згідно власним бажанням. Можна не зупинятися на вже відомих вправах, підключити фантазію і вигадати своє маленьке оповідання або казочку. Намагайтеся починати заняття з дитиною саме з пальчикової гімнастики, вона активує діяльність та створює настрій. Головне, щоб дитині було цікаво.


КУЛЬКА

Вихідна позиція.

Пальці обох рук зібрані пучкою і стикаються кінчиками.

“Надуваємо кульку”: придати пальцям таке положення, яке буває, коли руки тримають м’ячик або кульку.

“Кулька лопнула”: пальці повертаються у вихідну позицію.

Пружну кульку я надую,

Мотузочок зав’яжу.

Ну а потім її здую,

Всім цей фокус покаже


2) Розвиток сприймання. Вчимося бачити та чути.

Завдяки зоровому аналізатору ми отримує більшу частину всієї інформації з навколишнього світу. Зір дозволяє сприймати форму, колір, яскравість і рух предметів. Однак для однієї людини важко помітити деталі на зображенні, а для іншої вони є головним персонажем, не даючи змогу побачити картини в цілому. Необхідно розвивати обсяг і точність зорового сприймання: збирайте прості картинки з пазлів чи кубиків, робіть аплікації тварин чи рослин з геометричних фігур, використовуйте такі ігри як: «Знайди різницю», «Що не домальовано?» (картинки, на яких персонажу не намалювали щось важливе. Наприклад: в птаха не має дзьоба, в бика – рогів, кота – хвоста і т.д.), «Що невірно намальовано?» (на таких картинках зазвичай персонажі знаходяться не на своєму місці: лисиця сидить за партою, а хлопчик – в норі, птаха вигулюють на поводку, а собака літає в небі) та ін..

Розвивати слухове сприймання необхідно шляхом вимови та заучування скоромовок, віршів з чергуванням дзвінких та глухих звуків в словах, ігор, в яких необхідно відрізнити одне слово від іншого (якщо замінити одну букву в слові, виходить нове слово). При виконанні вправ обов’язково давати змогу вірно промовляти слова, які дитина почула, щоб вона краще розуміла різницю між ними.

Чистомовка

Ра – ра – ра – у дворі весела гра,

ру – ру – ру – ми продовжуємо гру,

ло – ло – ло – всі дороги замело,

лі – лі – лі – кури ходять по землі.


Який звук змінився?

життя – шиття

шерсть – жерсть

дошивати – доживати

тушити – тужити

шаль – жаль


3) Розвиваємо мислення

Також, необхідно розвивати наочно-дієве та наочно-образне мислення.

Перше - це пізнання за допомогою маніпулювання предметами (іграшками), яке в даному віці переростає у вміння відтворювати побачене за зразком. Тут допоможуть такі ігри як: «Роби як я» (малюку необхідно повторювати різні рухи за дорослим, не звертаючи на його команди. Наприклад: дорослий підіймає руки вгору, а говорить опустити вниз (дитина має підняти руки вгору) і т.д.), або гра «Розтав за зразком», коли на полі 3х3 розташовані різні фігурки, і дитина має так само розкласти їх на своєму полі. Дуже корисною є гра «Домалюй по цифрах», лише варто пам’ятати, що необхідно розпочинати такі вправи з дуже легких, таких, які будуть точно під силу вашій дитині, а з наступними заняттями потроху ускладнювати завдання.

Друге - пізнання за допомогою представлень предметів і явищ, які на практиці проявляються як вміння аналізувати та порівнювати предмети, стани та явища. Розвивати наочно-образне мислення можна за допомогою вправ, в яких дитині необхідно давати загальні назви різним предметам. Ігри «Класифікація картинок» (коли необхідно розподілити предмети на картинках на групи і дати назву кожній з груп. Наприклад: на картках намальовані ведмідь, тарілка, лисиця, заяць, кружка, машинка, лялька, чашка та іграшкова пірамідка. Дитина має розкласти картки на три групи, це тварини (звірі), посуд та іграшки. Головне, щоб дитина була знайома з призначенням кожного з предметів. Гра «Що зайве?» схожа за смислом, але тут дитині необхідно виокремити зайвий предмет та вірно пояснити свій вибір. Наприклад, на малюнку є цибуля, яблуко, груша та абрикос, зайвою є цибуля, тому що вона – овоч, а інші – фрукти. Якщо дитині не вдається зробити такі завдання одразу, не на сідайте та не спішіть давати замість неї відповіді. Задавайте питання-підказки, звертайте її увагу на те що вона сказала вірно і тільки потім доповнюйте її відповідь. Не забувайте пояснювати, чому має бути саме так, давайте вичерпна відповіді, доступні розумінню дитини, апелюйте до її знань.


Поради Девіда Льюїса (американського психолога) щодо розвитку обдарованої дитини

1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. Серйозні запитання дитини сприймайте серйозно.

2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. Не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи.

3. Відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять.

4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.

5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи.

6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення.

7. Показуйте дитині цікаві місця.

8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі.

9. Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей.

10. Ніколи не карайте дитину приниженням.

11. Купуйте дитині книжки за її інтересами.

12. Привчайте дитину самостійно мислити.

13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею.

14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини.

15. Уважно ставтеся до потреб дитини.

16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці.

17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.

18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки.

19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу.

20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими.

21. У заняттях дитини знаходьте гідне місце для похвали.

22. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.

23. Допомагайте дитині бути особистістю.

24. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.

25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини.

26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.

27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.


15.10.2014 року психологічний всеобуч для вихователів «Гіперактивна дитина»

Мета: підвищення якості педагогічного процесу

Питання:

1. Портрет гіперактивної дитини.

2. Причини гіперактивності.

3. Як поводитися з такою дитиною?

4. Поради вихователям по роботі з гіперактивними дітьми.

/Files/photogallery/1576/P1010148.JPG педагогічний всеобуч 15.10.2014


29.10.2014 року в нашому дошкільному закладі пройшов психолого-педагогічний тренінг "Шляхи налагодження педагогічної взаємодії між учасниками педагогічного процесу"

Мета: Підвищення згуртованності педагогічного колективу, гармонізація відносин, зняття внутрішних негативних емоцій, відпрацювання навичок розуміння себе та інших.

План

1. Привітання. Вправа "І я теж".

2. Вправа "Ассоціація імені" (арт- техніка).

3. Вправа "Скала".

4. Вправа "Болото".

5. Вправа "Дерево" (колективна робота).

6. Релаксація. Підсумки.


Галереї "Психолого-педагогічний тренінг"


30.10.2014 року сюжетно -ситуативні ігри спрямовані на вироблення навичок поведінки дитини в різних ситуаціях.

1.Бесіда: "Вогонь-друг, вогонь- ворог" казка про "Вогник"

сюжетно-ситуативна гра "Юні пожежники"

2. Бесіда :"Чи можна пити ліки без дорослих?"

сюжетно-ситуативна гра "Лікар"

3.Бесіда : "Чи можна купатися у морі без дорослих?" Правила поведінки на воді.

сюжетно-ситуативна гра "Ми рятуємо друга"

/Files/photogallery/1596/P1010356.JPG /Files/photogallery/1596/P1010348.JPG /Files/photogallery/1596/P1010350.JPG /Files/photogallery/1596/P1010345.JPG

Заняття інтелектуального гуртка "Пізнайко"

/Files/images/P1010071.JPG /Files/images/P1010069.JPG

Психологічний тренінг


Галереї "Психологічний тренінг "


04.11.2015 року у дитячому садочку був проведен

Психолого-педагогічний тренінг з педагогами

«Рідна мова, мова спілкування – духовне багатство народу»

Мета: Усвідомлення значення психо­логічних знань у спілкуванні сучасного педагога з людьми.

Завдання:збагатити знання вихова­телів про різноманітні методи, прийо­ми спілкування, які допоможуть удос­коналити роботу з батьками, дітьми, колегами.

Хід тренінгу:

1. Привітання всіх учасників тренінгу.

2. Написання міні-листів «Моє очікування».

3. Повторення з учасниками тренінгу правил роботи в групі.

4.Вправа «Зіпсований телефон».

5. Хвилинка відпочинку. Просмотр відеороликів.

1. «Мова – духовне багатство народу» (3.31 хв.)

2. «Мова єднання» (5.05 хв.)

6. Гра «Продавець».

7. Вправа «Емпатія».

8. Всі учасники вислов­люють свої думки з приводу своїх очікувань від тренінгу (яблучка на дереві очикувань ).


Галерея "Психолого-педагогічний тренінг з педагогами «Рідна мова, мова спілкування – духовне багатство народу»"


Методичне об’єднання практичних психологів міста на базі ДНЗ №8 "Зірочка"

21.01.16 на базі дошкільного навчального закладу №8 було проведено третє засідання методичного об’єднання практичних психологів міста «Психологічний супровід впровадження змісту лінії «Особистість дитини».

Тема, над якою працювали педагоги: «Казкотерапія: розвиток позитивного образу Я дитини». В теоретичному блоці були розглянуті наступні питання:

1. Метод казкотерапії, як один з ефективних напрямків арт-терапії в роботі з дошкільниками. По цьому питанню виступила практичний психолог ДНЗ №2 Галущенко О.А.

2. Структура корекційно - розвивального казко терапевтичного заняття. Інформацію надала практичний психолог ДНЗ №41 М’ягка І.В.

3. Покроковий алгоритм складання казки «Творимо терапевтичну казку». Презетацію представила практичний психолог ДНЗ №41 М’ягка І.В.

Практичний блок включив в себе ігровий тренінг «Використання казкотерапії в роботі психолога дошкільного навчального закладу», який провела практичний психолог ДНЗ №8 Захарова Ю.В.

В ході методичного об’єднання психологи підвищили свій рівень психолого – педагогічної компетентності, розглянули форми та методи роботи з казкою та отримали рекомендації по цьому питанню.

В ході тренінгу були використані такі елементи інноваційних технологій, як казкотерапія (вправа «Казковий герой» та робота в групі над вправою «Створюємо казку разом»), арт-терапія (вправа «Декорація»), танцтерапія (вправа «Відображення») та сміхотерапія. Учасники тренінгу мали змогу знайти шляхи налагоджування ефективної взаємодії з оточуючими, пошук резервів для більш ефективної роботи. Ігровий тренінг пройшов в атмосфері позитивного настрою, що дало змогу педагогам зняти емоційну напругу.

Галерея "Методичне об’єднання практичних психологів міста на базі ДНЗ №8 ""


Галерея "Психологічний тренінг "Професійне вигорання""

06.04.2016 був проведен психолого – педагогічний тренінг «Профілактика синдрому професійного вигорання у педагогів».

Мета: ознайомити педагогів з поняттям “професійне вигорання”, його причинами, стадіями, способами профілактики.

Практичний психолог Захарова Юлія Валеріївна познайомила педагогів з симптомами професійного вигорання, з причинами їх виникнення та з етапами та методами профілактики професійного згорання.


14.05.2016 року у дитячому садку було проведено психолого-педагогічний консиліум


«Форми навчання дітей з особливими освітніми потребами»

Теоретична частина:

1. Інклюзія в освіті. Причини та наслідки. Презентація практичний психолог Захарова Ю.В.

2. Моделі сімейного виховання дітей з особливими потребами.

Практичний психолог Захарова Ю.В.

Практична частина:

1. Форми навчання дітей з особливими освітніми потребами.

Вчитель – логопед Широкоград Л.В.

2. Декларація взаємної залежності.

Галерея "Психолого-педагогічний консиліум"

Кiлькiсть переглядiв: 1647

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.