Методичний кабінет дошкільного навчального закладу № 8 «Зірочка» рекомендує максимально використати період карантину для розширення можливостей альтернативних моделей підвищення професійної майстерності педагогів. В першу чергу це дистанційні та інформальні форми, селф-коучинг тощо.
За вказаними нижче посиланнями ви знайдете підказки, як можна організувати на час карантину підвищення своєї кваліфікації за напрямком «Використання сучасних інтернет-ресурсів та технологій».
Використання ІКТ в освітньому процесі
wym-1585323980494
Інтерент-конференція "Інтернет-ресурси у навчальному процесі"
wym-1585324050771
Використання онлайн-тестів у виховній роботі
wym-1585324083842
Дуже важливо зорієнтувати батьків щодо проведення з дитиною вдома різноманітних ігор, пізнавальної та художньо-продуктивної діяльності тощо.
50 обов'язкових завдань для дошкільника на карантин
wym-1585324112176
Про коронавірус в Україні: керуймося здоровим глуздом
wym-1585324144745
Електронний журнал в "Інтернет-ресурси у навчальному процесі" (див. вкладення)
Поради батькам майбутніх першокласників
Звичайно, батьки переймаються головним питанням: - чи готова їхня дитина до навчання у школі, як буде вчитися, чи буде встигати добре, якщо стане гордістю класу...
Важливим етапом підготовки дитини до школи є розвиток дрібної моторики кисті руки. Діти, в яких рука не готова до письма, швидко втомлюються, втрачають бажання писати, вчитися.
Велике значення в підготовці дитини до навчання відіграє її здоров'я. Робіть все від вас можливе, щоб дитина була здоровою, загартованою, стежте за правильним харчуванням.
Ви повинні пам'ятати, що шкільна наука не тільки радісні хвилювання, а в першу чергу організована, кропітка праця, до якої навіть здібна, розвинена дитина не завжди готова.
Підготовлена до школи дитина повинна йти у перший клас із бажанням вчитися здатністю зосереджувати свою увагу протягом тривалого часу умінням слухати діяти організовано.
Ці якості починають формуватися не в останній місяць перед школою, а значно раніше, а їхнім психологічним фундаментом є розвиток мислення, уваги, уяви, пам'яті, допитливості
Поради та рекомендації батькам майбутніх першокласників "Ваша дитина йде до школи»
Чи готова дитина до навчання в 1 класі? Саме від того, наскільки дитина розвинена фізично, психічно, розумово, а також, який стан здоров'я дитини, і залежить його початок навчання в школі.
Чи готова дитина до навчання в 1 класі? У дітей, не підготовлених до систематичного навчання, важче і довше проходить період адаптації (пристосування) до школи. У них частіше виявляються труднощі у навчанні, серед них значно більше неуспішних, і не тільки в 1 класі.
Критерії готовності дитини до школи.
Готовність до школи:
фізична, етична, психологічна, розумова.
Фізична готовність:
- розвиток дрібної моторики рук;
- енергійний у повсякденній діяльності;
- володіє навичками догляду за здоров`ям;
- стан здоров`я.
Етична готовність:
- уміння будувати відносини з вчителем;
- уміння спілкуватися з однолітками і дорослими;
- ввічливість, стриманість.
Етична готовність.
-Не можна порівнювати досягнення дитини з досягненнями інших дітей.
- Не можна примушувати дитину працювати на «оцінку».
-Треба частіше хвалити дитину, навіть за незначні успіхи.
Психологічна готовність:
- бажання вчитися;
- зацікавленость до отримання знань;
- уміння слухати вчителя і виконувати завдання;
- певний рівень розвитку мислення, пам'яті, уваги.
Розвиток логічного мислення:
-дитина вміє знаходити схожість і відмінності предметів при порівнянні;
- об'єднувати предмети в групи по загальних істотних ознаках.
Розвиток довільної уваги:
- здатен утримувати увагу на роботі хвилин.
Розумова готовність.
Розвиток мислення і мови:
Вчить дитину будувати нескладні міркування, висновки, ставити питання. Мова є основою, на якій будується учбовий процес.
Розумова готовність.
Важливе володіння монологічним мовленням. Для дитини - це переказ. Після читання поставте дитині декілька питань за змістом, попросіть переказати.
Підготовка до читання.
6-7 літній малюк повинен знати всі друкарські букви алфавіту, багато хто може злито читати склади, а деякі - і цілі тексти. Не дивлячись на різну підготовку, всі діти втомлюються від процесу читання дуже швидко. Чергуйте це заняття з відпочинком.
Підготовка до письма:
Розфарбовування, обведення по трафарету і штрихування сприяє підготовці руки дитини до письма. Слідкуйте за тим чи правильно дитина тримає ручку під час письма. Розфарбовувати бажано олівцями, а не фломастерами.
Дитина-лівша.
Якщо дитина пише лівою рукою не слід йти проти природи і перенавчати дитину. Доцільно придбати спеціальні ручки і олівці зігнутої форми для ліворуких дітей.
Підготовка до граматики:
Навчайте дитину виділяти в слові заданий звук, називати в слові всі звуки по порядку. Не плутайте букву із звуком! Звук ми чуємо, букву пишемо. Спостерігайте разом з дитиною, виправляйте та уточнюйте його мову.
Майбутньому першокласнику треба:
- знати своє ім'я і прізвище, адресу, імена членів сім'ї, пори року, назви місяців, днів тижня, кольори;
- рахувати в межах 10;
- порівнювати групи предметів;
- об'єднувати предмети в групи: меблі, транспорт, одяг, взуття, рослини, тварини тощо;
- вміти знаходити в групі предметів зайвий;
- висловлювати свою думку, побудувавши закінчене речення;
- мати елементарні уявлення про оточуючий світ: о професіях, природі, правилах поведінки;
- мати просторові уявлення: право- ліво, вгору-вниз, під, над, з-за, з- під чого-небудь.
Першокласнику треба:
Особистий простір.
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною справою - вчитися.
Учбово-виховна діяльність в школі не може мати успіх без тісного контакту з батьками. Саме Ви повинні стати нашими кращими помічниками, зацікавленими союзниками, доброзичливими учасниками єдиного педагогічного процесу!
Безпека дітей в Internet.
Поради батькам
1. Разом з дітьми розробіть правила користування Інтернетом. Особливо домовтеся з ними про прийнятний час роботи в Інтернеті і сайти, до яких вони збираються заходити.
2. Знайдіть час для відвідування сайтів разом з дітьми та заохочуйте їх ділитися з вами знаннями, отриманими в Інтернеті.
3. Якщо діти спілкуються в чатах, використовують програми миттєвого обміну повідомленнями, грають або займаються чимось іншим, що вимагає реєстраційного імені, допоможіть дитині його вибрати і переконайтеся, що воно не містить ніякої особистої інформації.
4. Наполягайте на тому, щоб діти ніколи не видавали своєї адреси, номера телефону або іншої особистої інформації. Наприклад, місця для прогулянки.
5. Навчайте дітей не розміщувати свої чи сімейні фотографії.
6. Поясніть, що давати свої паролі не можна нікому, крім батьків, навіть найближчим друзям.
7. Поясніть, що не потрібно відповідати на невиховані й грубі листи. Якщо отримали такі листи, то потрібно сповістити про це батьків чи дорослих.
8. Скажіть дітям, що не все, що вони читають або бачать в Інтернеті, - правда. Привчіть їх запитувати вас, якщо вони не впевнені.
9. Навчіть дітей поважати інших в Інтернеті. Переконайтеся, що вони знають про те, що правила етикету діють скрізь – навіть у віртуальному світі.
10.Наполягайте, щоб діти не завантажували музику, комп'ютерні ігри та інші програми без вашого дозволу.
11.Поясніть, наскільки небезпечно для комп’ютера переходити на посилання, адреси яких вам невідомі.
12.Контролюйте діяльність дітей в Інтернеті за допомогою сучасних програм. Вони допоможуть відфільтрувати шкідливий вміст, з'ясувати, які сайти відвідуєдитина і що вона на них робить.
В Інтернеті дійсно можна зустріти багато суб'єктів з недобрими намірами, але це не є приводом для того, щоб відмовитися від користування цією мережею.
Дотримуйтесь цих простих правил, і ви будете впевнені, що жодна людина з нечесними намірами не отримає доступу до вашої персональної інформації.
Безпека життєдіяльності дитини
Основне завдання сім’ї, навчального закладу - виховання з раннього дитинства громадянина, який здатний самостійно й свідомо протистояти небезпекам різного характеру, що дозволить йому активно брати участь у суспільному житті, відстоювати основні принципи безпечного життя, діяльності та відпочинку. Діти повинні знати про світ небезпек, який їх оточує, мінімізувати можливий ризик, жити в гармонії з собою та з природою. В основі терміну ''безпека життєдіяльності'' лежить співвідношення ''людина–середовище проживання''. Частіше жертвами нещасних випадків, аварій, стихійних лих стають діти. Як правило, вони не знають елементарних правил поведінки або просто бездумно та безпечно поводять себе на вулиці, на воді, під час купання, на дорозі, в побуті тощо. Разом з тим вони і самі створюють небезпечні ситуації. Щоб протистояти такому явищу в суспільстві, треба озброїти підростаюче покоління певним багажем знань, забезпечивши сприятливі умови для життя, навчання, відпочинку.
ДІЇ ПІД ЧАС ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖІ
Шановні батьки!
Щоб зберегти життя своє та ваших близьких, дотримуйтесь послідовності дійпідчасвиникнення пожежі:
– подзвонити до служби порятунку за номером101;
– викликаючи службу порятунку, чітко називати адресу, поверх, номер квартири та своє прізвище; сповістити, що саме горить;
– негайно евакуювати з приміщення дітей, немічних людей та людей похилого віку; – при евакуації уникати користування ліфтом, бо є ризик відключення ліфта від електроструму;
– при евакуації з висотного будинку більше шансів мають ті люди, що не біжать вниз крізь дим та вогонь, а шукають порятунку на даху будівлі;
– пересуватися потрібно швидко, але зважати на те, що кисню більше біля підлоги, а тому краще до виходу повзти, закриваючи обличчя вологою тканиною;
– при евакуації заручитися чиєюсь підтримкою, хто вас підстрахує і допоможе, якщо ви знепритомнієте від диму; – намагатись загасити полум'я засобами первинного пожежогасіння;
– до первинних засобів належить вода, пісок, товста зволожена тканина (ковдра, килим), вогнегасник;
– за можливості м'які предмети вкинути до ванни та залити водою;
– вимкнути електропроводку, щоб уникнути ураження електрострумом;
– не відчиняти вікна, щоб не живити пожежу свіжою притокою кисню;
Усі вище названі дії можливі лише в томуразі, якщо пожежа піддається знищенню в перші хвилини.Уразізначного розповсюдженнявогню слід негайно залишити приміщення, бов сучасних квартирах дуже багато матеріалів з синтетичним покриттям, щовиділяє дуже ядучу субстанцію. Вдихнувши дим з тліючого лінолеумучи меблів з МДФ,є ризик знепритомніти і згоріти заживо!
Шановні батьки! При виникненні пожежі невтрачайте здоровогоглузду, негайно орієнтуйтесь у ситуації та приймайтерішучі дії щодозапобігання тяжким наслідкам!
При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101».
ПРОФІЛАКТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ТА КИШКОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Шановні батьки!
Щоб захистити дитину від отруєнь, кишкових та інфекційних хвороб необхідно дотримуватись наступних санітарно-гігієнічних правил:
– утримувати дитину в чистоті, до дитячого садка приводити в охайному одязі, мати запасну білизну;
– мити руки після повернення додому з вулиці, після туалету, перед їжею;
– овочі та фрукти мити під проточною водою та ошпарювати кропом;
– пити тільки переварену або бутильовану воду;
–у жодному випадку не годувати дитину грибами, сушеною чив'яленою рибою, а такожм'ясними, рибними та молочними стравами, які зберігалися неналежним чином або мають прострочений термін вживання;
– негодувати дитину на вулиці (навіть фруктами чи цукерками);
– негодувати дитину продуктами, що придбані у вуличних торгівців;
– під час поширенняінфекцій якомога рідше перебуватиз дитиною в публічних місцях;
– уникати контакту з людьми з підозрою на інфекційні захворювання;
– при підозрі на захворювання негайно викликати лікаря тасповістити медичну сестру дошкільного закладу;
– не займатися самолікуванням.
Шановні батьки, радимо своєчасно проводити профілактичні щеплення від дитячих інфекцій. Швидка медична допомога – «103».
ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОГО ТРАВМАТИЗМУ СЕРЕД ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Шановні батьки!
Швидке збільшення інтенсивності руху висуває серйозне завдання: – забезпечення безпеки руху пішоходів. У попередженні дорожньо-транспортного травматизму важливу роль відіграє робота дорослих з роз'яснення дошкільникам правил дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованості на вулицях і дорогах. Щоб не допустити лиха на дорозі, вам необхідно:
– не подавати дітям негативного прикладу, порушуючи правила дорожнього руху;
– не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, щоб своїм прикладом не заохотити дітей;
– вчити переходити вулицю на зелене світло світлофора, користуватись підземним переходом;
– на власному прикладі вчити користуватись нерегульованим пішохідним переходом;
– при перетині вулиці нерегульованим пішохідним переходом радити дітям йти в загальній масі пішоходів, бо дитина сама ще не завжди здатна оцінити дорожню ситуацію;
– не дозволяти дітям з'являтися зненацька перед транспортними засобами;
– вчити дітей правильно обходити транспорт на зупинках (трамвай – спереду, тролейбус, автомобіль та автобус – позаду);
– не дозволяти дітям самостійно користуватися громадським транспортом;
– не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги;
– не дозволяти дітям грати з м'ячем, кататися не велосипеді, ковзанах, роликах, лижах, санчатах на проїжджій частині дороги та поблизу від неї.
Телефон виклику міліції – «102». Сподіваємося, що ви прислухаєтесь до наших порад!
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Життя потребує віднаших дітей вміння орієнтуватись і знаходитивихід з непередбачених ситуацій.Чим менше у дитини знань, тим більше небезпеки збоку оточуючогосередовища.
Щоб вберегти дитину від біди, треба пам'ятати та дотримуватисьнаступнихправил:
– не залишати дітей дошкільного віку самих, навіть на короткий час;
– вчити дитину користуватися дверним вічком;
– не дозволяти відчиняти двері незнайомим людям, навіть одягненимуміліцейську форму;
– вчити користуватися телефоном для виклику служб101, 112,102,103,104;
– забороняти підбирати на вулиці незнайомі предмети – вони можуть бути небезпечними;
– забороняти бавитися ріжучими, гострими та вибухонебезпечними предметами;
– не дозволяти користуватися ліфтом без супроводу дорослого родича;
– запобігатиформуванню в дитині жорстокого ставлення до тварин;
– не дозволяти дражнити тварин;
– не дозволамвмикати електроприлади за відсутності дорослих;
– не дозволяти виходити на балкон, відчиняти вікна;
– не дозволяти визирати у відчинене вікно;
– вчити дітей звертатися по допомогу до відповідних органів;
– вивчити з дитиною домашню адресу або вкладати в кишені «особисту картку» з даними дитини.
Безпека на льоду!
Ще не встигли водойми покритись товстим льодом як на ньому почали облаштовуватися рибалки-любителі, здійснювати прогулянки дорослі та діти. На даний час у зв’язку з перепадами температури крига значно ослабла, що в сою чергу несе додаткову небезпеку і підвищує ймовірність виникнення нещасних випадків. Аналіз загибелі людей під час зимового періоду на водоймах показав, що незважаючи на певні запобіжні заходи, мають місце грубі порушення правил поведінки на льоду що призводить до трагічних випадків. Сумна статистика констатує, що з року в рік на льоду гинуть дорослі й діти. До груп підвищеного ризику в першу чергу відносяться любителі-рибалки та діти.
Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення застерігає на необхідність дотримуватись елементарних правил безпеки на льоду. Для попередження нещасних випадків треба виконувати наступні рекомендації:
- у жодному разі не виходьте на тонкий лід;
- перш ніж ступити на нього, переконайтесь, що він міцний. Але категорично забороняється робити це ударами ніг! Місця, де лід неміцний, видно здалеку: ці ділянки темніші. Зазвичай тонким лід буває поблизу берегів, кущів, у гирлах стічних вод і місцях, де б’ють джерела. Міцність льоду тут послаблена течією.
- під час руху по замерзлій водоймі варто обходити небезпечні місця та ділянки, вкриті товстим шаром снігу.
- якщо ви опинились на кризі, що недостатньо міцна, припиніть рух і повертайтесь своїми слідами, не відриваючи ніг від поверхні льоду.
- під час сильних морозів треба слідкувати, щоб не було відмороження рук, ніг, вух. Після переохолодження, негайно знайти тепле приміщення. Надання першої допомоги:
- особі, яка провалилась під лід, необхідно подати мотузку, дошку, одяг, не підходячи близько до неї. Якщо лід крихкий, треба лягти на нього. Не поспішаючи, треба допомогти постраждалому вибратися з води.
- витягнути постраждалого з води та негайно відправити кого - небудь за лікарем.
- чекати прибуття лікаря, прийняти міри для надання першої допомоги.
- взимку або в холодну погоду треба постраждалого відправити у приміщення, палатку чи машину, зняти мокрий одяг, зробити компрес з одеколону, води або спирту, надіти сухий одяг, напоїти гарячим чаєм або кавою. Звертаємося до усіх громадян із проханням бути уважними та вкрай обережними перебуваючи на водоймах та поблизу них, а особливо до батьків: не відпускайте своїх дітей гратися на замерзлих водоймах. Забороняйте дітям бавитись на льоду без Вашого нагляду.
Бережіть своє життя, не нехтуйте застереженнями!
Пам’ятка з попередження дитячого травматизму
та охорони здоров’я
1. Переходити дорогу необхідно у місцях, позначених знаком "Пішохідний перехід” , на зелене світло світлофора, коли зупиняться всі транспортні засоби!!! Пам’ятайте, під час ожеледиці гальмівний шлях автомобіля збільшується.
2. Обходити трамвай на зупинці необхідно спереду, а авто, автобуси – ззаду;
3. Правила протипожежної безпеки: щоб уникнути отримання травм, не підпалювати петарди, сірники, не гратися з небезпечними предметами та речовинами!!!
4. Не використовувати відкритий вогонь для оздоблення новорічної ялини.
5. Обережно користуватися електроприладами вдома, не залишати їх без нагляду ввімкнутими, не залишати без нагляду ввімкнені новорічні гірлянди.
6. Під час хуртовин, сильного вітру знаходитись у приміщенні.
7. НЕ відвідувати відкриті водойми без нагляду дорослих. Пам’ятайте:безпечним є лід, товщина якого не менше 15 см. Такий лід утворюється лише після тривалих морозів. Міцний лід має синюватий або зеленуватий відтінок. Лід білого або жовтого кольору менш міцний. Такий лід трапляється біля берега, заростей очерета та під снігом. Дітям ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ самостійно без нагляду дорослих виходити на лід або кататися на ньому.
8. У випадку знаходження маловідомих предметів терміново повідомити дорослих або відповідні організації, не торкатися їх і не намагатися їх знешкоджувати самостійно!!!
Будьте обережними!
Поради для батьків "Сучасні підходи до розвитку мовлення дітей»
Мовленнєвий кодекс
• Розмовляйте з малюком кожної вільної хвилини.
• Пам'ятайте, що основними й провідними співрозмовниками для дитини в сім'ї є мати, батько, дідусь чи бабуся.
• Не забувайте, що ваше мовлення - взірець для наслідування.
• Не забувайте доручати старшим дітям якомога більше у вільний час розмовляти з меншою дитиною.
• Спонукайте дитину до звуконаслідування, правильного промовляння слів.
• Ні в якому разі не повторюйте неправильне мовлення дитини.
• Якомога більше залучайте дітей до ігор, розповідайте казки, розучуйте пісні, скоромовки, вірші.
• Привчайте дітей до вживання слів відповідно до літературної норми.
• Заохочуйте словесну творчість дітей. Ведіть словничок, записуйте перші мовленнєві творчості вашої дитини.
• Спонукайте їх до складання віршів, лічилок будьте їм помічниками.
• Уважно ставтеся до запитань вашої дитини.
• Ваша відповідь має бути чіткою, доступною, зрозумілою малюкові.
• Спонукайте дітей до запитань, виховуйте «чомусиків».
• Систематично проводьте ігри в слова.
• Не забувайте доречно вживати прислів'я, загадувати загадки.
• Кожне незрозуміле дитині слово обов'язково поясніть, у присутності дитини вдайтесь до словника.
Обговорюйте прочитане. Наштовхуйте дітей на роздуми про характери персонажів, про відчуття, які вони переживали у ту або іншу мить, про причини їх поведінки.
Батькам про сучасні підходи до розвитку мовлення дітей
• Майстерність батьків саме у тому й полягає, щоб побачити настрій, бажання, стан дитини.
• За неуспішної чи недостатньо успішної діяльності показати малюкові, в чому полягає проблема, як можна подолати труднощі.
• Елементи новизни варто поєднати з набутим досвідом, знайомою інформацією. • Важливим є етап дитячих самостійних чи спільних з дорослим пошуків та знахідок.
• Не варто активно закликати дітей до спільної роботи, гри, а тим паче відвертати їхню увагу від вільної, самостійно обраної діяльності, краще - зацікавити їх.
• Батьки мають задовольнити бажання дитини взяти участь у спільній діяльності, паралельно реалізуючи мовленнєві, пізнавальні, розвивальні педагогічні завдання.
• Цікавим та корисним для дошкільнят є уособлення слова, поняття у руховому, слуховому, художньому, музичному образах.
• Діти не тільки дослухаються до вихователів, а й до батьків, вони висловлюють свою думку, прагнуть довести, переконливо аргументувати, не боячись ані власної помилки, ані критики дорослого.
• Майстерність дорослого у тому й полягає, щоб, спираючись на знання індивідуального розвитку дитини, окремими кроками, репліками наближати її до успішного результату.
• Остерігайтеся акцентувати увагу на недоліках мовлення дитини, щоб це не стало приводом для критики, глузування з боку інших дітей.
• Важливо, щоб батьки брали на себе роль не контролера, а носія інформації.
• Дітям імпонує позиція дослідників, відкривачів.
ЕКОНОМІЧНЕ ВИХОВАННЯ В РОДИНІ
Поради про те, як навчити дітей ощадливості:
1. Не купуйте нічого зайвого -- тільки те, що вам насправді необхідно.
2. Збираючись у магазин за покупками, не забудьте взяти пакет або господарську сумку, щоб не купувати нові пакети, які потім доведеться викидати.
3. Купуйте товари в економній упаковці. Наприклад, соки краще купувати в картоні, а не в склі, або пластику.
4. Намагайтесь не купувати одноразовий посуд. При теплому нагріванні він шкодить здоров'ю, їжте та пийте з скляного посуду.
5. Замість звичайних батарейок користуйтесь багатозарядними акумуляторрами.
6. Купуйте енерголампи, які служать довше ніж звичайні.
7. Віддавайте непотрібний одяг, меблі, посуд і іграшки в Вознесенську школу-інтернат абоТовариство Червоного хреста.
8. Використовуйте аркушний папір з обох боків. Газети здавайте на макулатуру.
9. Прибираючи в саду чи на клумбі біля будинку, створіть компостну яму. Туди скидайте зібране листя та чисті харчові відходи. Після перегнивання удобрюйте грунт для своїх рослин.
10. Ремонтуйте поламані речі — вони вам ще послужать.
11. Не смітіть на вулиці. Викидайте сміття в урни. Навіть якщо її не має поряд. З вами ж нічого не станеться, якщо ви обгортку від цукерки принесете і викинете вдома, а не на вулиці.
12. Сортуйте вдома сміття та викидайте в спеціальні контейнери.
Поради батькам
1. Розповідайте дітям про свою роботу.
Малюки неусвідомлятьзв'язокміжпрацею і грошима, якщо не будуть знати, ким працюютьїхні батьки, як заробляютьгроші на життя. Дітимусятьрозуміти, що робота має не тількиподобатися — вона повинна "годувати".
2. Не приховуйте від дітей своє матеріальне становище. Звісно, малюкові не має потреби занурюватися в усі нюанси сімейного бюджету, але варто пояснити дошкільникові, куди йдуть гроші. Навчіть його зіставляти бажання з можливостями, миритися з деякими обмеженнями.
3. Не привчайте дітей до надмірностей.
Неприпустимо, коли дитина мало не щодня отримує від вас подарунки і ні в чому не знає відмови. Навчіть малюка обмежувати бажання.
4. Формуйте у дошкільника розумні потреби.
Слухаючи дитячі «я хочу», частіше запитуйте: «А навіщо тобі це?». Не поспішайте задовольняти бажання, адже отримуючи все на першу вимогу, малюки переходять межу розумного.
5. Навчайте дітей ощадливості.
Не залишайте без уваги зіпсовані предмети, зламані іграшки, розірвані книги. Покажіть, як можна їх полагодити, продовжити термін служби пошкоджених предметів.
6. Допоможіть малятам у свідомити вартість речей.
Діти не мають звикати до того, що усі поламані іграшки автоматично замінюються новими. У кожній речі малюки мусять бачити цінність. Адже її хтось створив своєю працею.
7. Залучайте дітей до роботи по дому.
Дошкільник може займатися домашньою роботою не тривалий час, тому, даючи доручення, розраховуйте сили дитини. Поступово у неї розвинеться самодисципліна, і вона буде виконувати навіть не цікаву роботу. І хоча робота малюка не досконала, не забувайте його заохочувати.
Екологічне виховання дошкільників
Природа – могутнє джерело пізнання , яке через спілкування розкриває людині свої таємниці й робить її більш чутливою до навколишнього світу.Людина – частина природи, потяг до всього живого закладений у ній від самого народження, та чи не найяскравіше виявляється в дитячому віці.Дошкільний вік – найважливіший етап у становленні екологічногосвітогляду людини, передбачає створення передумов гуманної взаємодії з природним довкіллям.
Дошкільний вік характеризується підвищеною допитливістю в різних сферах, але особливий інтерес діти проявляють до природи. Тому екологічне виховання в дитячому садку займає важливе місце в розвитку пізнання навколишнього світу, виробленні гуманного ставлення до всього живого і формуванні усвідомленого поведінки у природному середовищі.
Метою екологічного виховання є:
формування знань про природу, природні явища, рослинний і тваринний світ;
розвиток естетичних почуттів: любові, поваги, бережливого ставлення по відношенню до світу природи;
спонукання в дітях бажання доглядати за природою і тваринами, берегти і зберігати природні багатства.
Актуальність екологічного виховання
Формування гуманного ставлення до природи – основне завдання екологічного виховання, яка реалізується шляхом розвитку в дітях співчуття, співпереживання і співчуття до всіх живих істот на планеті. Людина – частина природи, але найчастіше саме він робить згубний вплив на навколишній світ. Формування активної позиції «захисника і друга» світу природи є основою у вихованні екологічної культури дошкільників. Діти особливо вразливі і чуйні, тому активно включаються у всі заходи щодо захисту тих, хто цього потребує. Важливо показати дітям, що люди займають більш сильну позицію по відношенню до світу природи (наприклад, рослини зів'януть без поливу, птиці взимку загинуть від холоду без годівлі). Тому нам слід спрямувати всі зусилля на те, щоб усе живе на землі розвивалося і приносило радість (наприклад, ранковий спів птахів під вікном буде приємно тим, хто їх годував взимку, а квітучий квітка на вікні порадує тих, хто його поливав).
Отримані знання про навколишній світ повинні підкріплюватися практичною діяльністю та наочними прикладами для того, щоб діти бачили позитивний результат своєї діяльності і мали бажання удосконалювати свої досягнення.
Форми і методи екологічного виховання
Велике значення в екологічному вихованні особистості займають екскурсії, завдяки яким діти знайомляться з різноманіттям природного світу і спостерігають за явищами природи. Екскурсії також важливі для накопичення знань про особливості природи рідного краю та орієнтування на місцевості: вміння знаходити взаємозв'язки в природі, спостерігати народні прикмети, пророкувати наслідки діяльності людини, як сприятливою, так і негативною. Під час екскурсії діти вчаться взаємодіяти з навколишнім світом. Для цього вихователь приділяє особливу увагу тому факту, що людина – лише гість у світі природи, і тому повинен слідувати заповідям: дотримуватися тиші, бути терплячим і уважним.
Роль казки у вихованні дошкільнят важко переоцінити, а екологічні казки цікаві, насамперед, новизною сюжету і введенням незвичайних персонажів. Завдяки казкам дітям у доступній формі можна розповісти про складні явища в природі, про відносини природи і людини і важливості людської праці. Особливе місце займають казки, придумані самими дітьми.
Одним з основних видів навчання дошкільнят є дидактичні ігри з екологічного виховання. Завдяки грі дитина вчиться виділяти ознаки явищ і предметів, порівнювати їх і класифікувати. Діти засвоюють нову інформацію про природному світі, розвиваючи пам'ять і сприйняття, міркують про життя тварин і рослин, розвиваючи мислення і мова. Дидактичні ігри сприяють застосуванню отриманих знань для спільних ігор, удосконалюючи в дітях навички комунікації.
Зрозуміло, екологічний розвиток дітей в саду буде особливо ефективним, якщо воно взаємопов'язане з екологічним вихованням у сім'ї. Тому педагоги повинні спонукати батьків до створення сприятливих умов для еколого-розвивального середовища в домашніх умовах.
Виховання екологічної культури дітей дошкільного віку
Сучасні концепції дошкільного виховання орієнтують практиків на формування особистості як одне з першочергових завдань навчально-виховної роботи з дошкільнятами. Важливою ознакою розвиненої особистості дитини є активність, котра проявляється у різних сферах: ігровій, трудовій діяльності, пізнанні навколишнього, взаєминах з дорослими та однолітками. Це робить особливо актуальним пошук таких педагогічних технологій, в основі яких лежало б забезпечення активної позиції вихованців, надання їм ініціативи у найрізноманітніших видах діяльності.
Відповідно до Базового компоненту дошкільної освіти до кінця дошкільного віку у дитини має бути сформований природодоцільний світогляд, в основі якого – усвідомлення дитиною себе як частки природи, відчуття відповідальності за те, що відбувається навколо неї та внаслідок її дій у довкіллі.
Важливий і актуальний для сьогодення є такий напрямок роботи якекологічне виховання.
Головний напрям, який може забезпечити успішне розв’язання завдань екологічного виховання дошкільнят є розвиток пізнавальної активності дітей у процесі ознайомлення їх з природою.
В центрі уваги педагогів має бути не просто повідомлення дітям окремих фактів та узагальнень, а їх оцінка, спрямована на усвідомлення екологічної цінності природи, її єдності з людиною. Саме це дозволить формувати у них не тількиекологічне мислення(тобто вміння розмірковувати з приводу даної теми), але і, що важливіше, вірну поведінку, правильну діяльність.
Головною метою екологічного виховання є закладання основ для розвитку у кожногоекологічної культуриособистості, без формування якої не можна розраховувати на подолання тієї глибокої еколого-економічної кризи, в якій перебуває Україна.
Вирішуючи це завдання, сучасна дошкільна педагогіка знаходиться перед проблемою змісту та вікової специфіки того образу досконалого навколишнього світу, котрий здатна осягнути (сприйняти і осмислити) дитина дошкільного віку
Цей образ у філософії отримав назвусоціально-економічного ідеалу, зміст якого має яскраво виражену вікову специфіку.
Формування його вже в дошкільному віці базується на засвоєнні дітьми певної сукупності знань, зокрема основ екології (знання про залежність живих організмів від умов існування: екологічні потреби рослин, пристосувальні властивості тварин, сезонні зміни в живій та неживій природі тощо).
У дошкільному віці у формуванні екологічного ідеалу основна увага має надаватися двом його сторонам – естетичній та моральній.
Естетична складоваідеалу постає як формування у дошкільників образу досконалої (з позицій «прекрасне – потворне») природи, виховання естетичного емоційно-позитивного ставлення до неї.
У моральному компоненті відображається усвідомлення моральної цінності самої природи та уявлення про моральне ставлення людини до неї.
Ці два компоненти є нерозривні між собою.
Крім змісту, вікову специфіку має також іформа поданнядітям соціально-економічного ідеалу. Це має бути форма, котра забезпечувала б єдність естетичного та етичного у ставленні до природи, образність та дієвість даного ідеалу, що має відповідати притаманному дошкільнятам наочно-образному та наочно-дійовому мисленню.
Врахування всього вищесказаного обов’язкове при визначенні як основних завдань екологічного виховання дітей дошкільного віку, так і конкретного змісту, форм та методів роботи з ними.
Основними завданнями екологічного виховання дітей дошкільного віку є:
Засвоєння дітьми провідних ідей, основних понять та наукових фактів, на базі яких визначається оптимальний вплив людини на природу відповідно до дії її законів. Стосовно дошкільного віку – це засвоєння систем знань про живу та неживу природу, які відображають основну залежність у природі – залежність організмів
від умов існування. Розкриття дітям різнобічної цінності природи, як джерела матеріальних і духовних сил суспільства. У дошкільному віці – це засвоєння системи знань про значення рослин та тварин у природі та житті людини. Ознайомлюючи малят з будь-яким об’єктом чи явищем природи, педагог повинен розкрити у єдності цінність та доцільність його зовнішнього вигляду та властивостей. На основі цього у дітей виникає уявлення про те, що у природі немає нічого зайвого, що можна було б безболісно знищити. Оволодіння малюками прикладними значеннями, практичними вміннями та навичками раціонального природокористування (знання найпростіших правил поведінки у природі, вміння оцінювати стан навколишнього середовища, передбачати можливі наслідки своїх дій та дій інших людей і не допускати негативних впливів на природу). Розвиток у дітей потреби у спілкуванні з природою, прагнення до якомога глибшого її пізнання. Активізація діяльності дітей, спрямованої на поліпшення навколишнього природного середовища (догляд за живими об’єктами кутка природи, за рослинами на території дитячого садка, приваблювання птахів та комах на майданчик тощо). Включення малюків у спільну з дорослими природоохоронну діяльність (засвоєння способів збереження чистоти повітря, водойм, ґрунту, економне використання природних ресурсів і ін. ).
Для оцінки ефективності проведеної роботи вихователі орієнтуються на рядкритеріїв, котрі засвідчують рівень сформованості у дошкільників елементів екологічної культури
Це критерії:
– прояв позитивних емоційних реакцій на об’єкти та явища природи;
– прояв відповідного емоційного ставлення до виконання та порушення правил поведінки у природі;
– наявність системи знань про рослини та тварин, неживу природу, їх взаємозв’язок та взаємозалежність;
– знання основних правил природокористування, розуміння їх екологічної суті (слід охороняти корисні види рослин, тварин від винищення, не можна брати живих істот з місць їхнього існування, дбайливо ставитись до землі, води, повітря, оскільки це середовище, де мешкають живі істоти, обережно поводитись у природі, щоб не приносити їй шкоди тощо);
– стійкий прояв турботи про мешканців куточка природи, позитивне ставлення до праці в природі, наявність відповідних навичок та вмінь;
– оволодіння конкретними способами поведінки під час прогулянок на майданчику дошкільного закладу та екскурсій у природу згідно з засвоєними правилами.
Сучасні проблеми екологічного виховання дошкільників.
В екології природи й екології душі – єдиний шлях
Серед важливих проблем сучасності, що турбують людство, особливо виділяються екологічні. Увесь світ зіткнувся з глобальною екологічною кризою. Ця проблема потребує негайного вирішення. Тому серед багатьох напрямів навчально-виховної роботи з дітьми дошкільного віку екологічна освіта набуває дедалі більшої актуальності.
Основою формування свідомого ставлення до природи є знання про неї, усвідомлення себе активним суб’єктом природи, суб’єктом світу, у якому живе дитина. Актуальною в наш час є проблема формування екологічної свідомості та екологічної культури дошкільників.
Одним із шляхів формування екологічної культури дітей дошкільного віку є звернення до надбань педагогічної спадщини видатного українського педагога, заслуженого учителя України В.О.Сухомлинського, до його досвіду у сфері екологічного виховання дітей.
В.О. Сухомлинський довів, що природа сама собою не виховує, виховує лише активна взаємодія дитини з нею. Тому екологічне виховання та екологічна культура тісно пов’язані з природоохоронною діяльністю.
Великий педагог вважав, що самих екологічних знань з охорони навколишнього середовища, якщо вони не втілюються на практиці, недостатньо. Важливо, щоб вихованці брали участь у збереженні і збагаченні природи рідного краю, тільки у цьому разі у них сформуються необхідні уміння і навички, розвинеться відповідальне, бережне ставлення до навколишнього середовища.
Впровадження ідей екологічного виховання В.О.Сухомлинського у практику сучасної дошкільної освіти є складовою навчально-виховного процесу, який складається з двох рівноцінних компонентів: формування наукових знань з екологічного виховання та охорони природного середовища. Це переконливо доводять сучасні дослідники педагогічної майстерності В.О.Сухомлинського.
Вивчаючи спадщину екологічного виховання В.О.Сухомлинського, науковці О.Савченко, А.Степанюк , Н.Лисенко, Н.Глухова, В.Фокіна прийшли до висновку, що метою екологічного виховання є цілеспрямоване формування у
вихованців міцних екологічних знань, розуміння та органічного взаємозв’язку і єдності людини з навколишнім середовищем як єдиної гармонії, виховання особливої відповідальності за стан навколишнього середовища. І тільки з дитячих років, коли маленькі душі як губка, втягують у себе знання, слід прищеплювати і виховувати в дітях екологічно чистий світогляд.
Відтак, необхідність використання педагогічної творчої спадщини В.О.Сухомлинського з метою удосконалення процесу екологічного виховання дітей у дошкільному закладі зумовила вибір теми досвіду «Використання спадщини В.О.Сухомлинського у формуванні екологічної свідомості дітей дошкільного віку».
Екологічне виховання є складовою частиною всебічного і гармонійного розвитку особистості. Я хочу спрямовати свою діяльність на те, щоб виховати в кожної дитини почуття особистої відповідальності за все живе на Землі.
Дитина приходить у дитячий садок. У неї ще не сформовані стійкі погляди, переконання, інтереси. Своїм завданням вбачаю те, щоб сформувати мислення та екологічну культуру кожної дитини, навчити молоде покоління жити за законами природи. Дитячий садок відкриває для цього неабиякі можливості, бо саме тут, в цьому віці, у дітей закладаються підвалини інтелекту, структура мислення, а природна допитливість дітей та щирий інтерес до оточення створюють надзвичайно сприятливі умови для формування екологічної свідомості.
Емоційне життя дитини виявляється у формі почуттів, а почуття, як стійкі емоційні стани, можуть перейти у якість особистості, тобто у характерну стійку реакцію на об'єкти і явища дійсності. Тому, формуючи у дошкільнят екологічну свідомість, як ставлення до довкілля, вкрай важливо виробити у них таке емоційно-вольове сприймання природи, яке б вело їх по шляху становлення переконань у подальші вікові періоди.
Становлення екологічної свідомості - складний і тривалий процес. Оскільки екологічна свідомість є психологічним явищем, яке, маючи відповідне спрямування, проходить крізь розум і волю дитини й опосередковується ними, вона відбиває ставлення дитини до свого буття, до природного середовища, до знань про нього. Вважаю, що екологічна свідомість як компонент інтелектуальної діяльності, визначає зміст поведінки особистості, і тому так важливо починати формувати її з дошкільного віку. І найкращим помічником у цьому стає сама природа. У виховній системі В.О.Сухомлинського, яка базується на ідеї «гармонії педагогічних впливів», можна визначити «точки опори». Це-Природа, Праця, Співпереживання, Творчість, Слово, Краса. У творах видатного педагога природа визначається як провідний фактор виховання. Він писав: «Багаторічний досвід навчально-виховної роботи переконує, що природа не тільки об'єкт пізнання, не тільки сфера активної діяльності наших вихованців, а й частина їх буття, взаємовідносин, всього ладу їх життя». На мою думку, природа сама собою не виховує. Дитина стає розумною, моральною, прекрасною, доброю і непримиримою до зла за умови активної взаємодії з природою.
Для повноцінного розвитку потрібне живе спілкування з природою. Тому більшість занять бажано проводить на свіжому повітрі. В.О.Сухомлинський писав: «...спостереження мають осмислюватися і запам'ятовуватися. Я прагнув, щоб в усі роки дитинства навколишній світ, і природа постійно живили свідомість дітей яскравими барвами, картинками. Ми йшли в природу вчитися, думати, спостерігати».
Наслідуючи прийоми і методи видатного педагога,потрібно брати дітей за руку і вести їх спостерігати, думати, мислити, закохуватися в рідне довкілля. Спостереження пов'язувати з працею (в кожному куточку вчить залишати серця частинку). «Діти не тільки спостерігають, думають. Вони шукають відповіді серед природи на численні дитячі «чому ?». Такі заняття залишать у кожної дитини іскру любові до природи. Під час спостережень влучно використовувати оповідання В.О.Сухомлинського, які допоможуть зачепити струни душі кожної дитини («Що найтяжче журавлям?», «Як Марійка поливала дерева», «Зайчик і Горобина»).
Сутність екологічного виховання вбачаю у систематичному, терплячому впливі на розум дитини з метою, щоб та усвідомила і відчула себе «як частинку природи, здивувалася, навіть була вражена думкою, що людина до того часу сильна й могутня, поки вона вірний син матері - природи, що вміє берегти почуття вдячності за те, що вона живе, поки вона діяльна клітина організму, що називається природою» (Сухомлинський В.О.) .Виходячи з цього, в моїй роботі одним із головних напрямків виступає процес формування у дітей світоглядних переконань: природа - Єдине ціле. «У цьому цілому своя гармонія і постійність, взаємозв'язки і залежності; вона - джерело нашого буття і сама суть нашого буття, вона єдина і нерозривна з нами, з людиною. Кожний з нас - природа, що стала людиною. Людина доти могутня й непереможна, поки вона вірна законам природи...»(Сухомлинський В.О.). Перед початком екскурсій, походів разом з дітьми треба повторити основні закони природи: (не зривай квітку - вона зів'яне; не лови метелика – він загине; красу слід сприймати серцем; не рви без потреби гриби; не ламай гілки дерев і кущів; не випалюй минулорічну траву; не лишай слідів свого перебування в природі). Треба вчить дітей правилам поведінки в природі, і домагаєтися їх виконання, тому що формування екологічної свідомості - це не тільки знання морально-етичних норм і правил поведінки, а й таке ставлення, що перетворює їх у внутрішнє надбання людини, робить їх регулятором поведінки. Для розуміння й усвідомлення правил природокористування вчіть дітей спостерігати в довкіллі, відчувати єдність з ним. Під час споглядання протягом кількох хвилин кожного дня показуйте і називайте окремі ознаки і обов’язково словесно описуйте те, що сприймають діти. Система ціннісних відносин - ядро особистості. Вони можуть виникнути тільки в реальному світі - світі Культури. Людина, як істота соціальна, засвоює норми і правила поведінки, що прийняті в суспільстві, і як істота духовна відкриває для себе людську культуру. Але екологічні знання і розвиток емоційного та ціннісного компонентів не гарантують формування екологічної свідомості. Тому формуйте у дітей екологічну свідомість практично-дійового характеру і вчіть давати справедливу оцінку наслідкам впливу людської діяльності в природному середовищі.
Розпочинати роботу над формуванням екологічної свідомості потрібно з дітьми молодшого дошкільного віку. Спостерігаючи за об'єктами природи, треба звертати увагу малят на їх привабливість (метелик, птахи, котик), яскравість (квіти, осіннє листя, захід сонця). Молодші дошкільники дуже чутливі до краси, тому доцільно навчати їх висловлювати свої почуття в малюнках (так як радив В.О.Сухомлинський), замальовувати побачене.
З дітьми середньої групи актуальним є милування в природному довкіллі гарним, чарівним, казковим, звертаючи при цьому увагу дошкільнят на
незвичне, незрозуміле, утаємничене, те, що лякає. Під час спостережень в природі, дітям можна дати альбомчики і олівці, для того,щоб вони замальовували побачене, а потім дали назви замальовкам, склали твори-мініатюри. Дорослий повинен спонукати вихованців обережно досліджувати, експериментувати, прихильно ставитись до нього, заохочувати доглядати за мешканцями куточка природи, городу, квітника: «...добрі почуття своїм корінням сягають у дитинство, а людяність, доброта, лагідність, доброзичливість народжуються в праці, турботах, хвилюваннях про красу навколишнього світу... якщо добрі почуття не виховані у дитинстві, їх ніколи не виховаєш...» (Сухомлинський В.О.).
Старших дошкільників потрібно вчити захоплюватися красою природи в різні пори року, радо спілкуватися, милуватися нею, дбати про збереження та орієнтуватися в причинах забруднення оточуючого середовища. Як одну з форм спілкування дітей з природою, доцільно використовувати екологічну казку. Під час складання екологічних казок намагатись навчити дітей висловлювати в словах свої думки, переконання, розуміти стан довкілля і виявляти особисте до нього ставлення. Казка, складена дітьми є результатом проведення клопіткої виховної роботи на ту чи іншу тему, а саме: «Мої друзі-дерева», «Метелик-веселик», «Співучі комахи» та ін. У роботі зі старшими дошкільниками обов’язковим є залучення дітей до практичної діяльності, надання конкретної допомоги середовищу, рослинам, тваринам як на території дошкільного закладу, так і в найближчому природному довкіллі. Дорослий повинен вчить дітей відчувати, що виявлення турботи потребує значних зусиль, терплячості і знань. Отримавши незначні результати, хваліть свої вихованців, радійте разом, милуйтеся довкіллям, приємними змінами, що відбулися. Переживання загального позитивного настрою дає впевненість дітям у своїх силах, підтримує бажання бути готовим допомагати, не нашкодити довкіллю. Проблема формування екологічної свідомості розглядається в ширшому розумінні: не тільки як проблема навколишнього середовища і захист його від забруднення, а як екологія особистості, екологія душі, екологія культури. Тому можливо поєднувати завдання екологічного виховання із завданнями з інших розділів програми під час інтегрованих, комбінованих занять.
Задовольнити дитячу допитливість, заохотити малюка до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти способами пізнання зв'язків між предметами і явищами природи допомагає гра. Саме гра сприяє поглибленню емоційних переживань дітей, розширює їх уявлення про світ. Під час прогулянок на свіжому повітрі треба проводить екологічні ігри та цікаві завдання, які об'єднані спільною темою, наприклад, «Ліс, його збереження та охорона». Проведення ігор в природних умовах має складності: діти легко відволікаються, переключають свою увагу на сторонні предмети, інших людей… Щоб цього уникнути, використовуйте наочний матеріал, вдало підібране художнє слово (зокрема, твори В.О.Сухомлинського), ігрові моменти, ігрові дії.
Велику роль у формуванні екологічної свідомості має практична дослідницька діяльність в природних умовах. Екологічна освіта, на мою думку, має починатися з об'єктів найближчого оточення, з якими дитина зустрічається у повсякденному житті. Процес навчання буде малоефективним без емоційного сприйняття дерев, птахів, світанків, квітів. Вирішити ці завдання в процесі дослідження допомагає екологічний проект. Він може бути короткотривалим або довготривалим, залежно від масштабу завдань, віку та можливостей дітей. Під час роботи з проектом діти спостерігають, досліджують, малюють, ліплять, граються, слухають музику, знайомляться з літературними творами, складають свої казки та оповідання.
Щоб викликати у дошкільнят позитивний емоційний відгук на природне оточення, вдитсадку можна проводить свята та розваги. Зокрема, свято Дня Землі, яке створить масштаб загального бачення планети, її значення для людей та всього живого.
Великого значення педагоги повинні приділити розвитку творчої неординарної особистості. З цією метою можна організовувати заняття-драматизації за художніми творами В.О.Сухомлинського, що дасть змогу дітям логічно і послідовно висловлювати свої думки, неординарно мислити, фантазувати. Під час драматизації, використовуючи прийом екологічної емпатії, вчіть своїх дітей співпереживати, співчувати.
Велике значення у формуванні екологічної свідомості дошкільників відіграє художнє слово. Так вважав і Василь Олександрович: «слово-це найтонший різець, здатний торкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру...» Вихователь повинен широко використовувати художню літературу (вірші, казки, оповідання), народний фольклор (прислів'я, приказки, повір'я, прикмети, легенди), твори самого Василя Олександровича: «Які вони бідні», «Як визволити джмеля?», «Покинуте кошеня», «Дуб», «Ранковий вітерець», «Конвалія», «Золоті стрічки» та інші.
Педагог повинен здійснювати екологічне виховання і в роботі з батьками, тому що у свідомості дитини можуть існувати два паралельних ставлення до одного й того ж поняття. Так, наприклад, педагог навчає дітей оберігати перші квіти весни, занесені до Червоної книги, а от після прогулянки до лісу з батьками, у вихідні дні, малі повертаються додому не з порожніми руками... Подібні суперечності негативно позначаються на почуттях і поведінці дитини, гальмують процес формування екологічної свідомості. Ось чому єдність педагогічних впливів з боку дошкільного закладу і сім'ї є необхідною передумовою високої результативності роботи педагога. Вихователь повинен пояснити батькам, що дошкільний заклад – не «трамплін перед школою», а місточок між сім’єю і великим світом, з його проблемами, зокрема, екологічними. Якщо знання дитина в повній мірі не отримає, то в подальшому навчанні у школі, інституті обовязково надолужить. Але не навчена вижити – може загинути.
«Природа стає виховним могутнім фактором лише тоді, коли маленька людина після трьох - чотирьох років навчання... з подивом приходить до думки: світ навколо мене став багатшим, красивішим і ця зміна світу - моя праця, це я.» (Сухомлинський В.О. )
КОЛЬОРОВЕ МАЛЮВАННЯ
Діти розуміють, що світ, в який вони потрапили — кольоровий, але ще зовсім юні художники рідко загострюють свою увагу на кольорах. Головне для них — замалювати усе, що тільки можна.
Коли ж дитина починає віддавати перевагу одному з кольорів, це вже говорить про те, що її нервова система не лише сприймає об’єкти, що оточують дитину, але і реагує на них емоційно. Тому інколи в дитячих малюнках ми, дорослі, не помічаємо нічого конкретного. Самі ж малюки чітко знають, що саме вони малюють.
Щоб зрозуміти символіку використання дітьми кожного з кольорів під час малювання, вчені розробили методику «Кольорові діти». За допомогою цієї методики, аналізуючи кольори, які дитина найчастіше використовує у малюнках, визначають основні риси її характеру, її реакцію на життєві ситуації та емоційний клімат в родині, а головне — можна спрогнозувати, якою особистістю дитина виросте.
Запропонуйте вашій дитині кілька аркушів чистого паперу і кольорові олівці, фарби або фломастери. Потім зберіть малюнки і проаналізуйте, який колір переважає у них. Як правило, це і є улюблений колір маленької особистості, який і стане ключиком до її пізнання:
Жовтий колір
Жовтий — колір духовності, але в той же час і небезпеки. Це люди вільні, оригінальні, нестандартно мислячі. Ці люди найбільше схильні до творчості. "Жовта" дитина — мрійник, фантазер, казкар, жартівник. Вона любить грати наодинці, любить абстрактні іграшки: камінчики, гілочки, кубики, одухотворює їх силою своєї уяви. Коли малюк виросте — він віддаватиме перевагу різноманітній, цікавій роботі. Завжди буде у щось вірити, на щось сподіватися, прагнути жити майбутнім. Водночас у нього можуть виявлятися такі риси характеру, як непрактичність, прагнення уникнути прийняття рішень, безвідповідальність.
Червоний колір
Червоний — колір життя, енергії, сили, влади. Ці діти відкриті й активні. Дуже важко батькам з «червоними» дітьми: живими, неслухняними, збудливими, непосидючими. У майбутньому висока працездатність визначатиметься прагненням досягти успіху, отримати результат, 
заслужити похвалу. Звідси наполегливість, егоїзм. Інтереси сьогоднішнього дня для них — понад усе.
Синій колір
«Сині» діти — повна протилежність «червоним». «Синя» дитина — спокійна, врівноважена, любить робити все не кваплячись, ретельно. Із задоволенням лежить на дивані з книжкою, роздумує, все детально обговорює. Вона обирає задушевну дружбу з самовіддачею і самопожертвою, тому що, на противагу «червоним» дітям, їй приємно віддавати, а не отримувати. Часто діти обирають синій колір не тому, що вони спокійні, а тому, що в даний момент дуже потребують спокою.
Фіолетовий колір
Мовою кольору фіолетовий означає ніч, таємницю, містику, споглядання. Такі діти мають багатий внутрішній світ і відрізняються артистизмом, вони дуже чутливі. «Фіолетова» дитина прагне справити враження, але при цьому здатна оцінити себе з боку. Вона дуже чутлива, більше за інших потребує підтримки і заохочення.
Зелений колір
«Зелена» дитина вважає себе покинутою і дуже потребує батьківської любові. Щоб вона не виросла «зеленою» особою (консервативною, такою, що боїться змін, які у неї асоціюються із втратами), потрібне особливе творче виховання, розвиток відвертості, інтересу. Такій дитині необхідне відчуття захищеності, надійності.
Коричневий колір
Приземлений, затишний і навіть приємний в невеликих дозах коричневий колір у «коричневих» дітей стає способом створювати свій світ, надійний і закритий, який даватиме відчуття безпеки. Існує багато причин дискомфорту, який відчувають ці діти: слабке здоров’я, сімейні негаразди, участь у драматичних подіях, і, нарешті, розумова неповноцінність.
Чорний колір
Діти найчастіше малюють чорним кольором, коли нудьгують або бояться чого-небудь. Простежте, з якими образами пов’язані малюнки. Можливо, дитині бракує уваги? Чи її кривдять в садку?
МЕТОД ПІСОЧНОЇ ТЕРАПІЇ В РОБОТІ З ДОШКІЛЬНИКАМИ
Пісок і вода – відмінні інструменти, що необхідно використовувати в грі, адже гра – основний спосіб розвитку дітей у дошкільному віці. Для дітей пісочна терапія – звичайна форма експресії, і вони охоче залучаються до праці. 
Ігри з піском дозволяють дитині створювати світ, що забезпечує їй шлях до бажаний почуттів та думок. Цей світ дитина може розглядати, змінювати, обговорювати, випробувати. Дітей приваблює те, що тут немає жодного неправильного чи правильного способу гри в піску, а пісочний світ створюється без підготовчої роботи, без планування і відповідає внутрішньому світу самої дитини.
Використання пісочної терапії в роботі з дошкільниками передбачає відмову від традиційних занять, як зазначено у Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», і перенесення їх у пісочницю з метою виховного та освітнього ефекту. Такі заняття дадуть змогу:
* посилити бажання дитини пізнавати щось нове, експериментувати, досліджувати, працювати самостійно;
* розвивати тактильну чутливість як основу розвитку «ручного інтелекту»;
* забезпечити розвиток пам’яті, уваги, мислення, мовлення та дрібної моторики;
*удосконалити розвиток предметно-ігрової діяльності та комунікативних навичок дитини;
* позбавитись негативних емоцій.
Якщо спостерігати за дітьми біля пісочниці, то можна помітити, що пісок досить часто діє на дітей як магніт. Діти самі, не усвідомлюючи, що вони роблять, руками починають просівати пісок, будувати тунелі, гори, міста, дороги тощо. А якщо до цього додати мініатюрні фігурки, іграшки, тоді з’являється цілий світ, розігруються драми, і дитина повністю занурюється в гру.
Пісок здатний пропускати воду. Через це фахівці стверджують, що він поглинає негативну психічну енергію, взаємодія з ним очищає енергетику людини, стабілізує емоційний стан. Спостереження і досвід доводять, що гра в піску позитивно впливає на емоційне почуття дітей і дорослих.
Гру з піском не можна інтерпретувати. Вихователі або батьки повинні виконувати роль уважного глядача. Позиція дорослого – це «активна присутність», а не керування процесом.
Дитина виражає на піску те, що спонтанно виникає впродовж заняття. Під час роботи дитина може змішувати пісок із водою, якщо їй необхідно сформувати гори, пагорби або створити різноманітні вологі ландшафти. Дитині на певний час надається невідомий Усесвіт, у середині якого вона може створювати індивідуальний світ. Дитина не може розповісти про свої складності, як дорослий, але вона може зробити це за допомогою картин із піску.
Таким чином, життя маленької людини як суспільної істоти починається з гри в піску.
Потреба в оволодінні іноземною мовою з кожним роком зростає все більше і більше
АНГЛІЙСЬКА МОВА З ДИТИНСТВА
І все частіше ми приходимо до думки, що починати вивчати іноземну мову потрібно було з дитинства.
Незважаючи на те, що в багатьох школах англійська мова є предметом вивчення вже з першого класу, найчастіше знання, що там надаються, не достатні.
Як наслідок цього, батьки намагаються додатково завантажити школяра різними мовними курсами і заняттями з репетиторами, які є носіями мови. При цьому багато дорослих впевнені: щоб дітям не довелося надолужувати згаяне у дорослому віці, їх необхідно знайомити з іноземною мовою ще до школи. Власними зусиллями або за допомогою викладачів.
Як би наполегливо англійська мова не поспішала увірватися в наше повсякденне життя, далеко не всі батьки дотримуються думки, що вчити малюків іноземної мови потрібно з маленького віку. Деякі батьки відчувають сумніви, чи так уже необхідно починати вивчати її дошкільнятам? І наскільки це потрібно, якщо в школі їм все одно доведеться проходити цей предмет в обов'язковому порядку? Не позбавляють чи таким чином дорослі, які ризикнули почати вкладати знання в дитячі голови мало не з пелюшок, дітей дитинства?
Фахівці зазначають: навіть якщо Ви в майбутньому збираєтеся віддати Вашу дитину до мовної школи, де вона з першого класу буде серйозно вивчати іноземні мови, навчання англійській мові до школи ні в якій мірі не буде зайвим.
На думку фахівців, подібні заняття необхідні малюкам по ряду причин. Так, раннє знайомство з англійською підготує дитину для вивчення мовних тонкощів в майбутньому. Крім того, ненав'язливе навчання мови сприяє розвитку у дошкільників пам'яті і творчих здібностей.
Важливо також враховувати, що маленькі діти (приблизно до 6-річного віку) з легкістю сприймають і засвоюють фонетичні та граматичні конструкції англійської мови. Фахівці також говорять, що в цьому віці діти здатні запам'ятовувати навіть більше інформації, ніж дорослі люди. Головне, в якій формі подається матеріал і як саме проходить процес навчання.
Коли не рано?
Викладачі англійської мови, які працюють з дошкільнятами, вважають, що приводити до них на заняття дітей у віці двох років, звичайно, зарано. Однак якщо Ви все одно хочете, щоб Ваш малюк паралельно зі спробами навчитися говорити рідною мовою поступово опановував навички іноземної мови, то заняття викладача з дітьми у віці від 1 до 3 років краще всього проводити індивідуально.
Більшість же курсів англійської мови для маленьких здійснюють набір дітей від 3-х років і старше.
Якщо Вашому малюкові вже 3-4 роки, і Ви все одно сумніваєтеся, чи потрібна йому іноземна мова, не сумнівайтеся. Просто відведіть його на пару-трійку занять у групу, де разом з ним навчання англійській будуть проходити ровесники, і Ви самі все побачите.
Вчуся, граючи
Англійська мова для дітей представлена безліччю методик самої різної якості і рівнів. Однак важливо враховувати, що дітям молодшого віку не підійдуть звичайні заняття для школярів. У дітей молодшого віку сприйняття чужої мови відбувається на слух і за допомогою картинок. Тому найефективнішими методиками навчання для маленьких є ті, що проходять в ігровій формі.
Не варто забувати, що у малят зовсім інша мотивація, ніж у дорослих. Їм ще невідомо прагнення до успіху, бажання до вдосконалення, їх може зацікавити тільки одне - гра! Тому підкреслимо, що процес вивчення англійської мови у малюків піде значно легше, якщо він буде проходити у вигляді навчальної та розвиваючої гри. Вона повинна стимулювати у дитини візуальне і слухове сприйняття іноземної мови.
Під час гри-навчання малюків викладачі англійської мови використовують мультфільми, оповідання, пісеньки, лічилки, вірші, рухливі ігри, змагання, забавні конкурси. Осягати ази спілкування англійською мовою маляті буде легше, беручи участь в невеликих сценках або спостерігаючи за грою лялькового театру.
Основний принцип навчання на курсах англійської мови для малюків - це освоєння англійської як рідної, тобто дитина спочатку слухає і сприймає матеріал на слух, потім намагається повторювати, а потім - починає говорити.
Пісеньки, лічилки і вірші допомагають малюкам вивчати вимову, ритм мови, а також запам'ятовувати деякі ключові фрази в контексті. Це дозволяє дітворі потихеньку почати вбирати ази спілкування англійською мовою, яку вони починають розуміти і використовувати задовго до того, як будуть вчитися читати і писати.
У процесі навчання дітей можуть також зацікавити і захопити книжки-розмальовки, яскраві картинки, кубики, різнокольорові олівці, фломастери та папір, а також фарби та іграшки.
Яких результатів варто чекати?
Не варто чекати, що пройшовши навчання на курсах англійської мови протягом декількох місяців, Ваш малюк почне активно будувати фрази і легко спілкуватися англійською.
Як ми вже сказали, у віці 3-4 років діти вчаться сприймати англійську мову на слух і виконувати прості команди вчителя. По закінченні курсу занять англійської мови для самих маленьких Ваше чадо зможе розповідати лише кілька віршиків або счіталочек, а також співати невигадливі пісеньки.
У середньому, за рік занять діти розучують близько двох-трьох десятків пісеньок і ріфмовок. Погодьтеся, це не так уже й мало для дитини, яка ще зовсім недавно почала говорити рідною. Крім того, важлива не кількість, а якість. Нехай вчинених віршиків буде не так багато, як хотілося, головне, щоб дитина розуміла їх сенс і могла продемонструвати те, про що вона розповідає.
Дитячі пісеньки і лічилки англійською, які викладачі будуть розучувати з малюками, закладуть у їх свідомість основні граматичні структури, а веселі ігри дадуть навички спілкування та привчать до правильної англійської інтонації.
Завдання викладачів, які займаються навчанням дітей у віці 3-4 роки, домогтися формування довільної пам'яті й уваги у малят, розкриття їх творчих здібностей, становлення навички навчання у грі та активізації основних каналів сприйняття.
Важливо пам'ятати, що опановувати навички володіння англійської мови діти починають лише з 5-6 років. У цьому віці словниковий запас малюків (за умови регулярних занять з викладачами) може збільшитися до 400 - 500 слів.
Обираємо місце
Обираючи з численних курсів англійської мови для маленьких ті, куди Ви віддасте свою дитину, зверніть увагу на те, щоб чисельність груп була невеликою - не більше 5 осіб. Така кількість дітей дозволить викладачеві приділити під час занять необхідну увагу кожному малюку.
Уроки англійської мови для дошкільників повинні відрізнятися максимально індивідуальним підходом до кожної дитини. І це також необхідно враховувати при виборі курсів. Тому порада - перші заняття обов'язково відвідайте разом з дитиною.
Вибираючи курси для малюка, зверніть також увагу на те, щоб кількість годин для занять складала не більше 2-3 годин на тиждень.
Не рекомендується навчати всіх дошкільнят незалежно від віку в одній групі. Тому свій вибір робіть на користь тих курсів, де існує набір в групи від 3 до 5 років і від 5 до 6 - 7 років. Так Ви будете впевнені, що до дітей здійснюється підхід і застосовуються методики, відповідні їх віку.
Не зайвим буде нагадати, що будь-які курси і гуртки для малюків необхідно вибирати також за місцем розташування. Підійдуть лише ті, що розташовані недалеко від місця Вашого проживання. Якщо Ваш шлях від будинку до місця занять буде займати більше 15-20 хвилин (пішки або на транспорті), вважайте, що толку від навчання на таких курсах не буде. Дитина буде втомлюватися від довгого шляху, і домогтися від нього уваги на заняттях буде практично нереально.
І пам'ятайте, що знання англійської мови обов'язково знадобляться Вашому малюкові в майбутньому - в школі, в інституті і в побудові кар'єри. І чим раніше дитина почне своє знайомство з іноземною мовою, тим легше їй буде даватися навчання в подальшому.
ЩОБ КОМП'ЮТЕР БУВ КОРИСНИМ
Сьогодні комп'ютером нікого не здивуєш. Це сучасне чудо техніки є доступним і дорослим, і дітям. Стало навіть модно, щоб у дитини комп'ютер з'являвся якомога раніше, щоб малюк розвивався швидше. І разом із появою комп'ютерів миттєво виникли і наукові суперечки: корисно або шкідливо для дітей сидіння за комп'ютером?
Однозначної відповіді, звичайно ж, немає. Комп'ютерні ігри розвивають у дитини швидкість реакції, пам'ять й увагу. Щоб грати в комп'ютерну гру, маляті необхідні посидючість, спритність. За допомогою таких ігор дійсно розвивається логічне мислення, дрібна моторика рук, зорово-моторна координація. Виконуючи веселі ігрові завдання, дитина вчиться аналітично мислити в нестандартній ситуації, класифікувати та узагальнювати поняття, прагнути до поставленої мети. «Ну, хіба це погано?» — запитують батьки.
Крім того, діти, які легко орієнтуються в комп'ютері, найчастіше почувають себе і в житті більш упевнено. Вони легше адаптуються до різних ситуацій.
Якщо не дотримуватися режиму, а, просто кажучи, не обмежувати комп'ютерний час для дитини, то незабаром вона із помічника перетвориться на Вашого сімейного ворога. Лікарі-окулісти застерігають, що занадтотривале знаходження перед монітором комп'ютера може призвести до зниження зору. Але найбільша небезпека — це виникнення стійкої комп'ютерної залежності.
Весь свій час дитина проводить перед комп'ютером. Вона грає в будь-яку вільну хвилинку. Для батьків така поведінка повинна стати тривожним сигналом. Чому малюк віддає перевагу віртуальному життю? Можливо, якісь життєві обставини стали для нього дискомфортними? А можливо, останнім часом йому не вистачає Вашої уваги, і він у такий спосіб вирішив поповнити його дефіцит?
Комп'ютерна залежність, звичайно ж, виникає не раптом. Спочатку дитина грає просто так, заради інтересу. Потім поступово вона втягується в гру, довідується правила, стає успішною. Як тільки Ви помітили, що в дитини зник інтерес до реального спілкування, вона довго просиджує за комп'ютером, настав час бити тривогу. Краще не доводити ситуацію до крайності.
Як зробити так, щоб комп'ютер не заподіював шкоди, а був корисним?
- Обмежте час, протягом якого дитина сидить за комп'ютером.
- Ретельно відбирайте комп'ютерні ігри, для початку спробуйте «пройти» їх самостійно.
- Не купуйте дитині ігри, в яких є агресія, насильство.
-Пояснюйте дитині, що комп'ютер, в основному, повинен використовуватися не заради гри, а для справи.
- Не ставте комп'ютер у дитячій кімнаті. Це призводить до безконтрольного його використання.
Як знизити шкідливість комп'ютера
Зниження стомлюваності очей:
- Хороший дисплей 15 дюймів (14 і 17 дюймовий монітори більш утомливі);
- Правильна відстань до дисплею (45-60 см);
- Обмеження часу гри в Doom і роботах в Інтернеті (найшкідливіше для зору);
- Заохочення мультимедіа із звуком (розслабляє зір).
Зниження фізичного стомлення (обмежена поза):
- Спеціальний комп'ютерний стілець на газпатроні, без підлокітників;
- Спеціальний комп'ютерний стіл з висувною дошкою під клавіатуру.
Зниження психічної напруги:
- Обмеження часу гри в Doom і роботах в Інтернеті;
- Регулярні перерви по 15 хвилин через кожні 30 хвилин.
Зниження електромагнітного випромінювання:
- Установка монітору задньою стінкою до стіни;
- Виключення пилу в приміщенні;
- Умивання холодною водою після роботи.
ШІСТЬ ПРАВИЛ ДЛЯ БАТЬКІВ - РОЗУМНИХ КОРИСТУВАЧІВ ІНТЕРНЕТУ
1. Розмістіть комп’ютер у кімнаті, яку використовують усі члени родини.
Іноді діти тримають у секреті те, що вони користуються Інтернетом. Вони можуть не бажати того, аби їх батьки були у курсі їх дій в мережі. Важливо не реагувати досить емоційно, а зробити все можливе, аби зняти цю психологічну напругу.
Обговорювати можливі труднощі легше, коли комп’ютер знаходиться у спільній кімнаті. Крім того, ви можете використовувати Інтернет разом із дитиною. Таким чином, розмови про Інтернет та контроль за його використанням стануть повсякденною частиною вашого родинного життя.
2. Використовуйте будильник для обмеження часу, який дитина проводить в Інтернеті.
Заздалегідь погодьте тривалість перебування в Інтернеті.
Бажано визначити час перебування дітей в он-лайні. Час, проведений за комп’ютером, необхідно обмежити для того, аби не нанести шкоду стану здоров’я дитини. Ігрова комп’ютерна залежність стала великою проблемою у всьому світі.
Обговоріть час перебування дитини в Інтернеті та домовтесь про використання будильника. Таким чином ви уникнете можливих конфліктних ситуацій.
3. Використовуйте технічні засоби захисту: функції батьківського контролю в операційній системі, антивірус та спам-фільтр.
Для роботи за комп’ютером зовсім необов’язково знати всі його функціональні можливості. Запросіть спеціаліста, якій налаштує операційну систему вашого комп’ютера та покаже, як працювати із батьківським контролем. Краще один раз побачити, аніж багато разів почути. Не використовуйте у себе вдома комп’ютер, якій технічно є незахищененим.
Також ви можете пройти он-лайн навчання та навчитись найбільш ефективно використовувати функції безпеки браузера та самостійно налаштовувати батьківський контроль.
Встановіть Microsoft Security Essentials зараз, і ваш комп’ютер буде захищеним у реальному часі від вірусів, програм-шпигунів та інших зловмисних програм.
4. Створіть «Сімейні інтернет-правила», що містять правила онлайн-безпеки для дітей.
Діти навчаються шляхом експериментування. Якщо ви зацікавлені у тому, аби ваша дитина навчалась не на своїх власних помилках — якомога частіше обговорюйте теми, пов’язані із Інтернетом. Ви можете розказати, наприклад, про достовірність інформації, розташованої в мережі. Так ви невимушено створите свої «родинні правила» Інтернет-безпеки. Традиції, норми та правила, які закріпились у родині — довговічні.
5. Проводьте більше часу із дитиною. Всіляко заохочуйте обговорення тем, пов’язаних з Інтернетом.
В житті кожного трапляються помилки. Немає потреби сприймати помилки дітей як життєву проблему. Будуйте довірливі стосунки задля того, аби бути впевненими, що у будь-якій ситуації дитина звернеться за допомогою саме до вас. Щоб не сталось, ваша дитина повинна бути впевненою, що у будь якій ситуації вона може розраховувати на вашу підтримку та прийняття. Гарний рецепт побудови довірливих відносин — щоденне спілкування та спільне проведення вільного часу. В невимушеній ситуації набагато легше обговорювати «складні» питання.
6. Навчайте дітей критично ставитися до інформації в Інтернеті і не повідомляти конфіденційні дані он-лайн.
Повідомте дитині, що практично кожен може створити свій сайт, і при цьому ніхто не може проконтролювати достовірність інформації, розташованої на такому сайті. Навчіть дитину використовувати інформацію із різних перевірених джерел.
електронний журнал Інтернет-ресурси у навчальному процесі.pdf
Коментарi